— Синові до школи в понеділок, а я його від колишньої свекрухи витягнути не можу, ось це що? Я вже не кажу про те, що вони сіють ворожнечу між моїми дітьми, – обурена Ірина.
— Від бабусі і тата їхати не хоче?
— Від бабусі, тато практично не присутній у його житті, – відповідає молода жінка. – Якщо ще точніше, то від іграшок відірватися не може, які в бабусі. Вони ж синові й онуку купують горами нові іграшки, але з собою їх брати не дають, бояться, що не тільки їхній син і онук гратиметься, а й його рідний братик по матері.
Ірина зараз заміжня вдруге. Від першого недовгого шлюбу в неї є 8-ми річний син, у другому шлюбі теж підростає синочок, йому всього 3 роки. Матеріально сім’я живе важко зараз: щойно Іра вийшла з другого декрету, подружжя купило трикімнатну квартиру в іпотеку, щоб у хлопчаків були свої кімнати. Однокімнатна квартира Ірини зараз здається, до цього жили в ній і з першим чоловіком теж.
З нинішнім чоловіком Іра разом уже 5 років, до її старшої дитини він ставиться чудово, стосунки між братами теж теплі, і жінка щосили намагається, щоб саме так і було. Якщо вони з чоловіком купують подарунок до іменин однієї дитини, то і другий хлопчисько отримує подарунок. Давно до цього звикли і батьки Іри, і нова свекруха до сина невістки від першого шлюбу ставиться тепло.
— Якби не колишній і його матір, то все було б узагалі ідеально, – вважає Ірина. – Але їй прямо поперек горла кісткою мій другий щасливий шлюб. Хоча яка моя вина в тому, що ми з її синочком розлучилися? Це він загуляв, а не я.
У першому шлюбі, коли старшому синові був лише рік і 3 місяці, чоловік Іри пішов у загул: зустрів нове кохання, і відразу зробив дитину на стороні. Ситуація була дуже негарною: чоловік просто зник на тиждень, а потім оголосив про розлучення. Іра в декреті, грошей немає, син маленький, а в чоловіка – нове кохання.
На 5-му місяці коханка дитину втратила, чоловік незабаром розлучився і з нею, намагався повернутися до Іри, але вона не пробачила. І ось тут почалася, що називається, найгіршу з усіх видів помсти – помста колишнього.
— Чутки брудні розпускав, – згадує Іра. – Ходив скаржився на мене в опіку, мовляв, я вживаю, гуляю, не займаюся дитиною. Звісно ж він нічого не довів, але нерви помотав неабияк. А потім вирішив карати мене грошима. Влаштувався на роботу з мінімальним окладом, щоб аліментів поменше платити.
Іра миритися з таким знущанням не збиралася, аліменти вона зараз отримує у твердій сумі в розмірі прожиткового мінімуму на дитину. Гроші це зовсім не великі, більшу частку витрат на дитину несе саме Ірина та її новий чоловік.
— Свекруха з самого початку зайняла позицію, що вона зі мною не розлучалася. Мовляв, не знаю, що ти з моїм сином не поділила, але я до тебе негативу не відчуваю, онука люблю, у його вихованні участь брати хочу. Ну і приймає, так вона може взяти онука на вихідний, посидіти з ним, кудись зводити. Син із бабусею проводить набагато більше часу, ніж із батьком. Колишній(розповідь для сайту Рідне Слово) знову знайшов нове кохання, йому зараз зовсім не до сина. Але останнім часом мене спілкування свекрухи з моєю дитиною дуже сильно напружує.
Коли другої дитини в Іри ще не було, і коли син був ще зовсім маленьким, то жінка не відчувала й не бачила будь-якого негативного впливу колишньої свекрухи на старшу дитину, але приблизно рік тому вона почала помічати, що син приходить від бабусі нервовий, плаксивий, та й ставлення до молодшого брата злегка змінилося.
— Раніше колишня свекруха могла щось купити онукові, – згадує Іра. – Щось із гостинців, іграшки, він приходив від бабусі з ними, давав погратися молодшому братові. Хоча як погратися, молодший був ще немовлям, подивиться, покрутить, та й усе. А зараз у нас усе інакше.
Колишня свекруха і батько хлопчика стали буквально завалювати його іграшками: то ґаджети, то ігрову приставку, то гіроскутер, то ще якусь високотехнологічний винахід. Біда в тому, що всі іграшки залишаються у квартирі бабусі. Нічого, крім старенького батькового смартфона, хлопчикові з собою не віддали.
— Грай тут, – із солодкою посмішкою каже колишня свекруха онукові. – А то там у тебе брат усе поламає, розіб’є. Тут ціліше буде. Ні, із собою не віддам, приходь до бабусі й тут грай. А то прийдеш наступного разу, а грати тобі нема в що.
— Ось це нормально? – обурюється Іра. – Ясна річ, її жаба душить, що мій молодший син буде грати в те, що вона купила. А мені дуже не подобається, що бабуся сіє ворожнечу між дітьми, я почала чути від старшого сина: «Він усе поламає, тому мені бабуся і не дає сюди приставку». І істерики почалися, коли від бабусі пора йти буває. Ну ясна річ, йому вранці нову «іграшку» куплять, а ввечері з нею вже розлучатися на тиждень?
Ірина вважає, що старший син став нервовим, а колишня свекруха просто заробляє в онука авторитет таким чином, відриває його від матері.
— І справа навіть не в тому, – каже молода жінка. – Що я не в змозі саме зараз купувати синові такі дорогі іграшки. Річ у тім, що бабуся робить це все навмисно, щоб, як то кажуть, мені життя медом не здавалося.
Говорити з колишньою свекрухою Ірина пробувала, пояснювати пробувала, лаятися теж пробувала. Відповідь отримала передбачувану:
— У мене онук один, це в тебе двоє дітей. Але це ж не мої проблеми. Я купую своєму онукові. І я маю право не хотіти, щоб у ці іграшки грав чужий хлопчисько. А будеш (розповідь для сайту Рідне Слово)перешкоджати моєму спілкуванню з хлопчиком, я дорогу в опіку знаю. Права ти не маєш мене онука позбавляти. А я нічого не порушую, мені пред’явити нічого.
З тим, що колишня свекруха нічого не порушує, Іра не сперечається. Але й миритися із ситуацією, що склалася, важко, а що робити?
