Декілька років тому ми з чоловіком вирішили узаконити наші відносини, до цього якийсь час ми вже жили разом. Весілля ми не влаштовували, тихо розписалися та з’їздили на відпочинок. Оскільки гулянь не влаштовували, то й на подарунки не чекали, але батьки чоловіка урочисто презентували нам досить велику суму грошей, за словами свекра, на оновлення машини чоловіка.
На момент початку наших стосунків ми були вже досить дорослими (мені було 30 років, а чоловікові 33), обидва мали добрий заробіток. У мене була куплена однокімнатна квартира, у чоловіка двокімнатна. Жили ми у невеликому містечку, тож ціна квартир не велика.
Два роки тому ми зважилися на переїзд у велике місто неподалік столиці. Житло тут набагато дорожче, ніж у нашому місті, але продавши обидві квартири, додали гроші, що подарували батьки, і те, що встигли зібрати. На готовий проект забракло, але купили котедж на етапі початку зведення коробки.
Забудовник попався відповідальний, котедж збудували вчасно і ось минулої осені ми стали гордими власниками будинку на три житлові кімнати (хочемо завести дитину). Чоловік – другий син у сім’ї, у другого брата дочка від першого шлюбу та близнюки від другого. Зараз друга дружина з близнюками перебуватиме на Кіпрі як переселенець. Старша дочка студентка.
Коли почалася війна, ми з чоловіком взяли батьків чоловіка до себе, нам було не зовсім зручно, оскільки будинок знаходиться у стадії ремонту, але не допомогти ми не могли. Проблеми почалися нещодавно. Старша племінниця чоловіка звикла літо проводити з бабусею та дідусем, тому нам сказали, що скоро чекаємо на гостей (нас, до речі, не запитали, а перед фактом поставили). До того ж друга дружина з дітьми зібралася повертатися в Україну.
Чоловік і я просто в шоці, тому що свекр і свекруха не бачать проблем, чому всі не можуть жити тут, коли місця вистачає. Брат чоловіка у зоні бойових дій, і виїжджати не збирається. Діставати батьків поки що не стали (це буде трохи пізніше), але вирішили серйозно поговорити з братом чоловіка на сімейній раді.
Тепер постало питання, якщо ми використовували гроші, подаровані на весілля, щоб купити будинок, то він не тільки наш, а й батьків чоловіка, тому все кагало брата має право тут жити. А якби чоловік машину оновив, то вона б теж була спільна? Чи подарунок є подарунок?
Я категорично проти поповнення у сім’ї у такий спосіб. Батьки чоловіка – це одне питання, а чужа мені тітка (в житті її бачила рази два), підліток і дві дитини дошкільного віку – це зовсім інше. Хто правий і не правий у цій ситуації? Ледве утримую чоловіка, щоб з батьками не скандалив.
