Хлопець не допомагає в побуті і не працює, але мені нема куди піти. Я не знаю як мені бути. Ось уже четвертий рік живу з хлопцем, йому 28 років, а він досі веде себе як підліток. Тягну все на собі.
Крім нього, я нікого не маю. Я сирота, а друзі далеко. Він єдиний, кому я довірилася, покинула все та всіх. А він не допомагає, не працює вже кілька років, хоча я йому кажу, що потрібне сильне плече. Не підтримує у побуті.
В інтимі проблем немає, я вродлива, люблю готувати. У мене багато залицяльників, він це бачить, але мене не цінує, незважаючи на те, через що ми обоє пройшли.
Що робити з ним? Піти нікуди зараз, квартира — не моя.
Олена, 25 років
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…