Хлопець не допомагає в побуті і не працює, але мені нема куди піти. Я не знаю як мені бути. Ось уже четвертий рік живу з хлопцем, йому 28 років, а він досі веде себе як підліток. Тягну все на собі.
Крім нього, я нікого не маю. Я сирота, а друзі далеко. Він єдиний, кому я довірилася, покинула все та всіх. А він не допомагає, не працює вже кілька років, хоча я йому кажу, що потрібне сильне плече. Не підтримує у побуті.
В інтимі проблем немає, я вродлива, люблю готувати. У мене багато залицяльників, він це бачить, але мене не цінує, незважаючи на те, через що ми обоє пройшли.
Що робити з ним? Піти нікуди зараз, квартира — не моя.
Олена, 25 років
Мене звати Тамара, мені 62 роки. От уже два роки, як я переїхала жити до…
Ніні Іванівні вже перевалило за вісімдесят. Мешкала вона в невеликому селищі, яке, щиро кажучи, більше…
Паркан сусіда Юхима я бачила зі свого кухонного вікна щоранісінько. Ох і гарний же був…
Марія глибоко зітхнула. За вікном шумів звичний весняний Київ, а в її просторій трикімнатній квартирі,…
За сімейною вечерею Тетяна нерішуче відклала виделку. Її очі зрадливо заблищали від непроханих сліз: —…
Пані Людмила завжди вміла зліпити свято буквально з нічого. Цей хист жив у ній ще…