Я жодного разу не була заміжня офіційно, хоча мені вже й 28 років. Як і будь-якій нормальній жінці цього віку, мені давно вже хочеться якоїсь сталості та визначеності у цьому житті.
Хочеться справжню родину та дітей. Подруги всі заміжні, мають дітей, а я так і перебуваю у статусі співмешканки чи громадянської дружини.
У мене, звичайно, є коханий, з яким ми зустрічаємося ще з часів мого навчання в інституті. З ним останні 6 років живемо цивільним шлюбом.
Але мені не хочеться застрягти у статусі його співмешканки назавжди. Чоловік на 3 роки старший за мене.
Він був уже один раз одружений. Платить аліменти на восьмирічного сина, який мешкає з матір’ю.
Через те, що він уже один раз усе це проходив, він постійно просить мене «не квапити події, і не тиснути на нього із питанням шлюбу». Він каже, що для того, щоб зважитися на це ще раз, йому хочеться домогтися нарешті фінансової стабільності, щоб наша з ним сім’я ні чого не потребувала.
Через те, що мені вже набридло чекати, коли він буде готовий оформити наші стосунки офіційно, ми стали іноді з ним сваритися. Одного разу я навіть погрожувала йому розставанням.
Я поїхала до родичів, сказала, що погоджуся повернутися тільки після того, як побачу у нього куплену обручку, і він зробить мені пропозицію. Довелося чекати півтора тижні, поки він нарешті не дозрів для примирення.
Хоч і не найдорожче, але колечко він мені тоді таки подарував. Ще пообіцяв, що ми розпишемося на початку цієї осені.
Я повернулася до нього, але час минав, а мій громадянський чоловік знову почав казали, що зараз йому не до весілля. Я втомилася чекати пропозиції і вирішила вдати, що ми нарешті оформили наші відносини.
Я поміняла в соцмережах прізвище на його, поставила собі на аватарку фото з букетом, на якому видно моє заручне кільце, і вказала статус «заміжня». Це було зроблено без бажання розпалити якийсь конфлікт.
Просто ми з хлопцем уже багато років разом, і я вже давно вважаю нас за сім’ю. Але милий жарт обернувся справжнім скандалом.
Мало того, що син мого цивільного чоловіка написав мені, що я не мала права цього робити, так ще й він сам влаштував мені скандал. Він звинуватив мене в тому, що я надто зациклена на штампі і що я занадто кваплюся.
Але найприкріше — вимагав повернути все, як було. Я визнаю, що мій вчинок в очах його дитини міг бути недоречним.
Але не розумію його бурхливої реакції на мій жарт. Невже всі обіцянки одружитися зі мною, якими він годує мене вже багато років – це порожній звук. Може він зовсім не збирається узаконювати наші стосунки?
