Мама не хоче переїжджати, а я не можу її покинути. Мені 33 роки, маю дві доньки, старша йде в перший клас цього року, а молодшій зараз 5 місяців. Живемо ми у приватному будинку разом із моєю мамою. Я незаміжня, виховую доньок одна, з хорошою підтримкою від мами.
Я хочу взяти кредит з використанням тих грошей, що приходили на дітей, оскільки цей капітал я не витрачала, а накопичувала та купити невеличку квартиру, але мама не хоче зі мною переїжджати, навідріз відмовляється, але залишити одну її не можу, вона сильно хворіє і їй не під силу жити в будинку, де треба топити грубку, ходити за водою, чистити сніг і т.д.
Без неї переїхати теж не можу. Прямо зрадницею почуваюся, бо коли я чекала старшу доньку, мама дуже для мене багато зробила. Вона купила цей будинок, де ми зараз живемо, сиділа з моєю старшою донею 6 років, поки я працювала.
Та й загалом я її дуже люблю. Як бути навіть не знаю. Але жити в домі дуже тяжко та й хочеться перебратися ближче до центру міста, де більше вибір шкіл та гуртків та моїх донечок.
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…
— Ніно, я тобі тарілки принесла, як ти й просила! А стільці Микола трохи згодом…
«А я своїх батьків у будинок для літніх людей здав. І коли родичі чи сусіди,…
Мені 56. Знаєте, до минулого року я була абсолютно впевнена, що життя — це потяг,…
— Пончику! Ну ти й нахаба хвостата! Я ж тебе вже годував! Ти скоро в…
Сонце вже хилилося до заходу, заливаючи старенький дерев’яний ґанок теплим, медовим світлом. У повітрі пахло…