Мама не хоче переїжджати, а я не можу її покинути. Мені 33 роки, маю дві доньки, старша йде в перший клас цього року, а молодшій зараз 5 місяців. Живемо ми у приватному будинку разом із моєю мамою. Я незаміжня, виховую доньок одна, з хорошою підтримкою від мами.
Я хочу взяти кредит з використанням тих грошей, що приходили на дітей, оскільки цей капітал я не витрачала, а накопичувала та купити невеличку квартиру, але мама не хоче зі мною переїжджати, навідріз відмовляється, але залишити одну її не можу, вона сильно хворіє і їй не під силу жити в будинку, де треба топити грубку, ходити за водою, чистити сніг і т.д.
Без неї переїхати теж не можу. Прямо зрадницею почуваюся, бо коли я чекала старшу доньку, мама дуже для мене багато зробила. Вона купила цей будинок, де ми зараз живемо, сиділа з моєю старшою донею 6 років, поки я працювала.
Та й загалом я її дуже люблю. Як бути навіть не знаю. Але жити в домі дуже тяжко та й хочеться перебратися ближче до центру міста, де більше вибір шкіл та гуртків та моїх донечок.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…