— Я мало не впала, коли його побачила. Дивлюся, у Марини теж зніяковіло в очах, а зять йде і, ніби так і треба, говорить: “Знайомтеся, це Федір”, – розповідає Любов Антонівна.
— І що, так і залишили тобі хлопця? – цікавиться сусідка.
— Та ось ще! Я, звичайно, в ніч їх не вигнала, два дні зять із дороги відпочивав, але в останній вечір я прямо сказала, що цей Федя тут не залишиться. Ну, скажи, яке я маю відношення до нього? Марина теж не дуже рада, я так зрозуміла, що спілкуватися з пасинком вона бажанням не горить, але він його навіть не до Марини в будинок привіз, а до мене. Без погодження, без попередження це як?
Любов Антонівна живе у курортному місті Чорноморську, що під Одесою вже 13 років. Так вийшло. У жінки 36 років тому зʼявилася донька Марина без чоловіка, без підтримки, залишившись без батьків. Квартира була, Любові Антонівні було вже 33 роки, надії на заміжжя чомусь не було. Як вона сама вважає, вона втратила свій час, поки доглядала хворих батьків:
— Тоді заміж виходили рано, а в 33 кого б я знайшла? – пояснює вона. – Ну й вийшло так, що дочка – для себе.
Ростила доньку, справляючись із життєвими труднощами, особисте життя налагодити вже й не намагалася. А воно знайшло її само, коли доньці було вже трохи за 20. З’їздила до подруги на відпочинок в Чорноморськ, познайомилася з чоловіком, дзвонили один одному, а потім він покликав заміж. Офіційно. Гарний будинок, теплий клімат, повне порозуміння та відсутність у чоловіка якихось родичів (дружини вже немає, дітей не сталося), ці аспекти додали чоловікові плюсів в очах Любові Антонівни.
Переїхала, зареєстрували стосунки, 10 років прожили душу в душу, 3 роки вона вже одна, але додому не повернулася:
— Я відразу розсудила, коли виїжджала, що з квартирою Марині буде простіше заміж вийти, а ось іди ж ти …
Марина заміж вийшла, щоправда, лише два роки тому. Любов Антонівна приїжджала познайомитись із обранцем доньки і він їй категорично не сподобався: був одружений, є дитина від першого шлюбу, працює водієм, бо іншої освіти не має.
— Кажу їй, що дитина від першого шлюбу – це дуже проблемно може бути, – зізнається Любов Антонівна, – але хто мене послухав? Адже теж можна зрозуміти, не склалося з чоловіками, а сім’ї хочеться, та й дитинку свою вже треба було.
З пасинком у Марини стосунки не склалися. Федорові зараз 14 років, він, приходячи до батька, Марину міг демонстративно не помічати (у неї в квартирі!). Ні “дякую”, ні “будь ласка”, наче Марина винна в тому, що у батька не склалося з його матір’ю. Розлучилися, до речі, батьки Федора майже 9 років тому, коли Марини на горизонті не було.
— Наглий, але некомпанійський, зухвалий до того ж, – розповідала Марина матері, – днями заліз до мене в сумку. Ось так, мовчки: “А я хотів грошей на морозиво взяти, це все одно гроші мого батька”.
— Ох і хлопчик, далеко піде! – хитає головою сусідка Любові Антонівни.
— Ось після того випадку дочка чоловікові сказала, що нехай зустрічається з сином будь-де, але не в неї. Так, вона зараз не заробляє, але по сумках лазити – це вже занадто, – обурюється Любов Антонівна.
Останні 5 місяців Федір у квартирі дружини батька не з’являвся і ось – з’явився з батьком до його тещі: будьте ласкаві. У Марина рік та 2 місяці тому зʼявився син. Наразі жінка сидить у декреті, отримує скромну допомогу, економить. Зарплата у чоловіка теж дуже скромна, та й з тієї віднімають аліменти, плюс колишня дружина і сам хлопчик наполегливо тягнуть гроші:
— Ти батько, ти зобов’язаний!
— Робота в нього … Він возить вантажі на старій машині, ламається вона, лагодять на свої. Міняти зять нічого не хоче, його влаштовує: з’їздив у рейс та відпочивай до наступного. Інші рейси хапають, а він переробляти не любить, – продовжує Любов Антонівна, – загалом живуть мої молоді скромно. Ну я й запропонувала дочці чим сидіти вдома з дитиною, приїжджай до мене. З дитиною поки що в змозі, допоможу, плюс море, овочі, фрукти. У мене пенсія хороша, та ще й гостьовий будиночок здаю. Там гроші невеликі, але все ж плюс, а не мінус.
Зять Любові Антонівни якраз улітку мотається в основному в їхні краї. Марина подумала, та й погодилася приїхати до мами на травень та червень. У дорозі з дитиною, звичайно, важко, зате у мами відпочине. Зять ідею підтримав, обіцяв навіть брати більше рейсів, заїжджати до тещі, щоб навідувати дружину та дитину.
— І ось, на початку травня вони приїхали. А тепер і зять заїхав провідати. А заразом і Федю привіз!
— У нього сестра місяць тому зʼявилася, – пояснив Любові Антонівні чоловік дочки, – плюс у нього канікули зараз, що йому робити в місті? Нехай також на морі відпочине.
— І Федя стоїть із рюкзачком, вираз обличчя – цеглиною, – розводить руками пенсіонерка, – ось радість! Федько приїхав! Можна подумати, я його рідна бабуся.
Марина, звичайно, на чоловіка наїхала, мовляв, я сама в гостях у мами, ти розумієш, що ти робиш?
Як можна везти без домовленості чужу дитину, тим більше підлітка, та ще й таку, з якою мачуха не дуже ладить?
— І хто буде за ним дивитися? Я? У мене малюк! Мати моя? А це їй треба? Федю треба годувати, між іншим. Мама нас покликала. Нас, розумієш, мене та її рідного онука! Вона не бере з нас жодної копійки, а Федю ти пропонуєш моїй мамі годувати?
— Ну якісь гроші я з ним залишу, – протягнув чоловік Марини, – але що такого? Я не зрозумію? Хлопець моря ніколи не бачив. Колишня зайнята новою дитиною, їй не до нього. Він не маленька дитина, йому соплі втирати не треба. Нехай збуде тиждень чи днів десять, я знову сюди поїду і заберу його.
— Довелося мені втручатися, – усміхається Любов Антонівна, – викликала зятя в сад, та й висловила йому все. І що він сам, по суті, приймак у квартирі моєї доньки, яку я, до речі, їй залишила. І що він привіз свого Федю навіть не до дружини, а до її матері, яка до цього Феді жодного стосунку не має.
— Справа навіть не в тому, – сказала зятю Любов Антонівна, – що ти без грошей своєї дитини мені на шию задумав посадити. А в тому, що ти навіть не спитав, чи можна! Він великий хлопчик, йому не треба витирати соплі? Добре, а стежити, щоб він не накоїв нічого чи з ним ніхто б нічого не накоїв, хто буде? Я просто дивуюся, як мати його відпустила! Загалом так, сам їдеш завтра? Чудово. Федько теж їде.
Зять на Любов Антонівну образився, заявив, що він думав – вони рідня, а його теща дорікнула квартирою, та плюс ще й сина його образили, на морі відпочити не залишили. Із Мариною чоловік теж тепер у постійних сварках.
— Тобі перед Федьком не соромно? Хлопець мріяв море побачити, а його як песика виставили! – заявив Марині чоловік.
— А море він бачив, два дні все ж таки пробув з батьком своїм. Дочка переживає, звичайно, все ж таки чоловік, та у них дитина маленька, але готова вже до всього. Нічого, вона має дитину, житло. Поки вона у декреті, я допоможу. Якщо зять дорогою не обдумає все, не прийде до думки, що він безглуздо вчинив, не вибачиться чи, там, не приїде, коли буде в рейсі, ми зробимо висновки, – каже Любов Антонівна.
Як вам ситуація?