— Не знаю, що тепер син робитиме, треба щось із житлом вирішувати, — відповідає на питання подруги Анна Іванівна.
— Та вже, в одній кімнаті, звісно, незручно буде, син же дорослий…
— Та я й не була б проти, тільки свати не дозволяють. Пригрозили, що якщо син буде залишатися тут із ночівлею, квартиру вони продадуть, куплять онукові іншу, більшої площі, а в цю заселяться нові господарі. І тоді, навіть якщо суд мене не виселить, доведеться жити з чужими людьми, а вже сина вони виставлять одразу ж, — зітхає Анна Іванівна.
— Ну як так? Адже це ж рідні батько й бабуся їхніх онуків.
— А ось так. Покарати вони нас хочуть. За те, що син не побажав бути безсовісною сволотою.
Анна Іванівна родом із маленького містечка. У ньому вона народилася, виросла, у нього ж повернулася з молодим чоловіком після навчання в обласному центрі. Жили з батьками, ті зятя не шанували, але терпіли заради доньки й онука Олексійка. Сімейне життя не склалося, чоловік, втративши роботу, став закладати за комір, що стало причиною постійних скандалів, і після одного особливо гучного Анна вирішила розлучитися.
Таємниці минулого і повернення сина
Ростити сина допомагали батьки, без їхньої допомоги було б дуже важко. Із роботою в їхньому містечку завжди було не дуже, зарплати маленькі, а потреби в людей анітрохи не менші, ніж у великих містах.
Від колишнього чоловіка допомоги не було, на роботах він не затримувався через пристрасть до пляшки, жив із якимись співмешканками, жінки постійно мінялися, а потім колишній і зовсім поїхав у невідомому напрямку.
Інших чоловіків у Анни не було. На побачення не відпускав батько, а не послухатися, живучи в його квартирі й практично на його утриманні, вона не насмілювалася.
Син Олексій був єдиною втіхою. Розумний, слухняний, вихований. Добре вчився, займався спортом. Виріс красенем, дівчата проходу не давали. Вчитися він поїхав до столиці.
Після навчання хотів там залишитися, але дідові поставили дуже неприємний діагноз, і Олексію довелося повернутися, щоб підтримати сім’ю. Через пів року діда не стало, а онук засобирався назад до столиці.
Тоді ж і почалася та неприємна історія, через яку тепер Олексій втратив сім’ю.
Подружок у нього було багато, але серйозних стосунків він ні з ким не заводив і не збирався. Залишатися в рідному місті, де не було жодних перспектив, не хотілося, а в столиці потрібно було будувати кар’єру, вирішувати питання з житлом.
Сім’я цьому точно б не сприяла. Тому подружці, яка пред’явила тест із двома смужками, він запропонував грошей, щоб вирішити проблему. Вона взяла і зникла з його життя, а він поїхав.
Кілька років по тому, приїхавши з київською нареченою в рідне містечко, Олексій знову зіткнувся з колишньою подружкою. Яка змусила його зустрітися наодинці й розповіла, що в неї є син від нього.
Вона не вимагала визнання батьківства, статус матері-одиначки її влаштовував, але хотіла, щоб він брав участь в утриманні сина. А в разі відмови готова була йти до суду.
Олексію довелося зізнатися у всьому матері, щоб та відволікла його наречену, й у нього була можливість зробити аналіз на батьківство. Отримавши підтвердження, він домовився з колишньою дівчиною про те, що переказуватиме гроші матері, а та вже — передаватиме їх матері онука.
Нове життя і нові проблеми
У столиці в Олексія справи йшли дуже непогано. У дружини була батьківська квартира, самі батьки жили в заміському будинку. У тестя була своя справа, яку він планував передати з часом доньці та зятеві, а до цього моменту зять набирався досвіду, працюючи його помічником.
Зарплата була гідною, дозволяла й сім’ю утримувати (дружина невдовзі після весілля чекала на дитинку), і надсилати гроші матері. Офіційно вони йшли на оплату доглядальниці для паралізованої після інсульту бабусі, а реально велика частина грошей передавалася як аліменти на позашлюбну дитину.
Синові Олексія було близько двох років, коли одночасно сталося кілька подій, що визначили подальше життя. Спочатку пішла з життя після другого інсульту бабуся, за кілька днів після похорону в домі матері сталася пожежа.
Горіла квартира поверхом вище, материнську вогонь не зачепив, але вона була сильно залита.
У вигорілій квартирі загинула найкраща подруга Анни Іванівни. Звісно, Олексій одразу ж приїхав у рідне місто, щоб підтримати матір, яка перебувала в прострації.
Зняв їй житло, оскільки її квартира стала непридатною для проживання. Постало питання, що робити далі. Мати не хотіла повертатися у свою квартиру, боялася жити сама, близьких людей у неї не залишилося.
Ідеальним варіантом було б купити їй квартиру недалеко від сина, але, продавши свою квартиру, вона навіть на початковий внесок би не назбирала. Кредит пенсіонерці, природно, не світив.
Олексій запропонував дружині взяти в іпотеку квартиру їм самим, а поселити в неї матір, але ця ідея не сподобалася дружині та її батькам.
Сім’ї довелося б дуже сильно утискатися, щоб мати можливість платити банку, або батькові дружини довелося б підняти зятеві зарплату. Тобто, квартира була б у будь-якому разі куплена за його рахунок, але ще й із переплатою банку.
Замість цього тесть запропонував купити квартиру на онука й поселити туди сваху, тим паче, що сім’ю доньки незабаром чекало поповнення, а з двома дітьми, один із яких всюдисущий дволітка, а другий — немовля, допомога ніколи не буває зайвою.
Квартиру купили, Анну Іванівну перевезли. Її квартиру продали, у неї в будь-якому разі потрібно було б вкладатися й робити ремонт, а після платити квартплату.
Можна, звісно, було здати за суму квартплати, але хто контролюватиме жильців, відповідатиме, якщо щось трапиться? Усі справи залагоджував син.
Гроші від продажу пішли на переїзд і купівлю меблів і техніки в нову квартиру. Поселилася Анна Іванівна в сусідньому будинку, переїхати встигла саме до того щасливого дня, коли зʼявилася онучка.
І одразу ж стала активно допомагати: їжу готувала й приносила, щоб невістці з немовлям на руках не довелося біля плити стояти, онука забирала практично на весь день, адже його режим зовсім не збігався з режимом новонародженої сестрички. Стосунки з невісткою та її батьками склалися хороші, на всі сімейні свята свати запрошували сім’ю доньки разом із матір’ю її чоловіка, намагалися підтримати жінку.
Девич-вечір і розкрита таємниця
Підросла донечка, дружина Олексія вийшла на роботу. Дітей відправили в садок, хоча бабуся готова була сидіти з ними вдома. Але невістка вирішила, що дітям потрібна соціалізація, та й негоже звалювати двох жвавих малюків на літню людину, тому вибрали хороший приватний садок із маленькими групами та відмінною освітньою програмою.
А бабусі запропонували зайнятися чимось для душі, благо, із цим у столиці все було просто чудово. Записали в найближчий центр «Активне довголіття», де вона знайшла й заняття до душі, і нових подруг.
І ось нещодавно вся ця ідилія впала. Подруга невістки запросила ту на дівич-вечір, але напередодні захворіла донька, а в день свята звалився з високою температурою і її старший брат.
Невістка готова була залишитися вдома з дітьми, але чоловік переконав її, що впорається з малюками сам, і відпустив на захід.
Невістка пробула там зовсім недовго, у неї розболілася голова, й вона подумала, що могла й сама заразитися від дітей. Нагороджувати подругу вірусом напередодні весілля не хотілося, тому вона викликала таксі й поїхала додому.
Тихенько, щоб не розбудити хворих дітей, якщо вони сплять, відчинила двері, з боку кухні доносилися голоси чоловіка та матері. Поки знімала верхній одяг, почула уривок розмови й застигла на місці.
Чоловік говорив про СВОГО сина, якому потрібні операції.
Уранці дружина викликала чоловіка на відверту розмову. Чоловік спробував хитрувати, але коли зрозумів, що вона вже знає досить багато, зізнався, що є син-підліток, офіційно не визнаний.
Разом із другом він катався на мотоциклі, потрапив в аварію. Друга врятувати не вдалося, сина зібрали по частинах, потрібні ще операції й потім тривала реабілітація, велика ймовірність інвалідності.
У їхньому рідному містечку медицина залишає бажати кращого, тому мати хлопчика хоче, щоб батько прописав дитину до себе — треба хлопця лікувати в столиці. Чоловік сподівався, що його мати видасть його колишню пасію за родичку померлої подруги, і тимчасово пропише в тій квартирі, де живе сама. Про перекази грошей теж зізнався.
Чоловік, що повернувся з роботи ввечері додому, уперся в зачинені двері, замки змінили, а дружина повідомила, що подає на розлучення. Переночував Олексій у матері.
Наступного дня тесть повідомив, що зятеві слід підшукати собі іншу роботу й інше житло. Його мати може залишатися у квартирі, але якщо вона знову допустить ночівлю сина, квартира буде продана, а нові власники знімуть її з реєстрації та виселять.
Ось про таке лихо й повідала нам пенсіонерка Анна.
Гірка правда, яка обернулася крахом і для сина, і для матері. Роками вибудовували красиве життя на неправді й таємних переказах, і один необережний уривок розмови зруйнував усе. Тепер мати мусить обирати: чи залишитися в безпеці, але без сина, чи підтримати сина, але втратити дах над головою. А найбільше шкода онуків, які опинилися в центрі цієї драми. Що ж, за кожну таємницю доводиться платити.
