— Він наполегливо збирається, вчора, по-моєму, гроші переказував, знаю, що там скидаються, – сумно каже Віра подрузі. – І головне, поводиться в побуті, наче нічого не сталося і не станеться.
— Знаєш, ну це дно, я вважаю. Якщо ти вже так хочеш сім’ю зберегти, то або йди все ж таки з ним, або… або доведеться проковтнути і відсвяткувати Новий рік удвох з дитиною. Але ти ж розумієш, що тоді в Ігоря руки, виходить, будуть розв’язані й на подальше? Він запросто переступить через тебе і твою думку ще не раз, – каже подруга.
Віра все прекрасно розуміє. І настрою в неї ніякого. Напевно треба налаштовуватися на розлучення з чоловіком, хоча є безліч усіляких «але».
— Дитина в нас така маленька ще, плюс ділити іпотечну квартиру – те ще задоволення. Що я собі куплю? Як платити іпотеку, я не працюю зараз? Аліменти будуть, але ж і жити на щось треба. Та ще й немає в мене підтримки батьків. Мама ясно сказала: «Ось тобі гроші на початковий внесок, а далі сама, мені ще треба підняти на ноги твоїх сестру і брата», – хитає Віра головою. – Свекруха? Це зараз свекруха допомагає з дитиною, а коли я стану колишньою невісткою? Загалом, за всіма фронтами все дуже погано. Так, я поспішила із заміжжям, але й уявити важко було, що Ігор ось так поводитиметься.
Заміж Віра виходила 4 роки тому. У молодої жінки є тільки мати, Віра зʼявилася в її першому шлюбі. Від вітчима в мами ще двоє дітей. Коли старша донька зібралася заміж, мама якраз спадок отримала. Будиночок продала, видала Вірі гроші для того, щоб і її участь у придбанні іпотечної двокімнатної квартири була і на цьому, сказала, що все.
Якщо йти від чоловіка, у домі мами й вітчима її ніхто не чекає, тим паче, з дитиною. Віра це прекрасно знала від самого початку – ставлення до неї в родині завжди було особливим, як до прикрої перешкоди. Але зовсім недавно ще їй здавалося, що в неї тепер власна міцна сім’я, коханий і люблячий чоловік, у принципі, непогана, хоча й дещо занудна свекруха.
— А тепер усе летить під три чорти через святкування Нового року, – ледь не плаче жінка. – усі радіють, у всіх піднесений настрій. Я донедавна теж продумувала, що готуватиму, що чоловікові та свекрусі подарую. Недороге, але щоб порадувало.
Синові Віри та Ігоря зараз рік і 5 місяців. Минулий Новий рік вони з чоловіком і дитиною провели вдома, що й зрозуміло, малюк був на грудному вигодовуванні тоді. Позаминуле свято подружжя відзначило в компанії свекрухи та її подруги. Віра залишилася не в захваті: мати в чоловіка та її подруга доволі вікові, Ігор – пізня дитина. Посиділи до 12-ї ночі, а далі і господиня, і її гостя почали відчайдушно позіхати, а потім і зовсім зібралися вкладатися спати:
— Ви сидите, а я, мабуть, спати ляжу.
Сидіти не у своєму домі? За столом, у сусідній кімнаті солодко сопе мама чоловіка? Чудове свято. Віра та Ігор насилу, але викликали таксі, поїхали до себе, на тому свято й завершилося. Був у подружжя і Новий рік у компанії, через нього ледь не розлучилися майже на самому початку подружнього життя.
Віра іногородня, у неї в столиці лише одна інститутська подруга залишилася, у тієї сім’я, безліч родичів і друзів. У чоловіка теж своя компанія, що склалася ще в його шкільні роки. Ось із ними якраз тоді й відзначали Новий рік.
Чоловік у Віри видний, таємниці з того, що у нього було багато романів раніше, він від Віри не робив. Були стосунки і з двома однокласницями. Обидві вже в розлученні, в однієї є дитина, яка, здається, так і росте в бабусі. У другої дітей немає.
— І ось майже з самого початку того свята почалося: «А пам’ятаєш, Ігорьку, як ми запалювали?», «А пам’ятаєш, як нас твоя мама в ліжку застала?» Боже, і всім смішно. І нічого, що я сиджу тут же, поруч. Напевно, у них у компанії вважається це звичайною справою, але мені було дуже неприємно, – згадує Віра.
— А Ігор якось намагався це припинити? – цікавиться подруга.
— Намагався, хмурився, просив перестати. А толку? Дами підпили, одна просто при мені почала вішатися на мого чоловіка. Друга щось сказала першій, зчепилися. Ігор виволік свою подругу колишню в коридор, виходжу за ними, а вона на нього мало не стрибає, ноги закидає. І головне, видно, що це вона, а мій чоловік сміється, але намагається відчепити її руки й ноги. Це нормально, скажи? Того разу тих баб спати вклали, але залишок свята я сиділа, як обпльована.
І цього року Ігоря з Вірою знову запросили в ту саму тусовку. Найкращий друг одружився зі своєю пасією, купили простору квартиру, заодно хочуть і новосілля відзначити. І чоловік, якій сам колись обурювався поведінкою колишніх однокласниць і казав, що вони ніколи більше не будуть із ними в одній компанії щось відзначати, раптом загорівся.
— А що, давай? Син у нас уже великий, мама моя з ним сидить чудово. І їй, і синові однаково абсолютно, де спати. Мати зі своєю подругою посидить трохи, вклавши онука, та й ляже спати. А ми з тобою повеселимося. Сто років ніде не були, зовсім домосідами стали.
Віра нагадала чоловікові про той інцидент, про його слова, що більше ніколи. Запропонувала спокійно провести свято вдома, із сином. Це ж сімейне торжество, а виходить, що дитину вони просто спихнуть на бабусю. І потім, ті самі його колишні навряд чи змінили спосіб життя і стали серйозними заміжніми дамами.
— Не стали, – відповів чоловік. – Але там же не тільки вони будуть. Там усі мої друзі. І потім, ну перепили дівки, що такого? Вони тебе просто перевіряли на стресостійкість, чому ти думаєш, що навколо мене світ крутиться. Он у нас цього року ще й Валерка розлучився, він із Нікою, до речі, теж амури крутив. Ні, вдома сидіти я не хочу.
— А я не хочу зустрічати свято з твоїми друзями, де всі, як виявилося, колись один з одним крутили амури, – відповіла Віра і нарвалася на несподівано зле.
— Ну й чудово, – сказав чоловік. – Так і запишемо. Я йду до друзів, а ти проводиш із дитиною своє сімейне свято. І не забудь: ти сама не захотіла, тож не треба з мене робити монстра. А я теж не залізний, щоб гарувати весь рік в одну пику, та ще й сидіти постійно біля твоєї спідниці.
Тепер Ігор часом про щось домовляється телефоном із друзями, строчить смс, переказує гроші на стіл. В іншому він робить вигляд, що все гаразд – живуть далі. А Віра з жахом розуміє, що це кінець її шлюбу.
Що скажете? Вірі треба зробити над собою зусилля і піти з чоловіком? Бо ж більше, начебто, навіть не кличе? Чи… треба готувати пакет документів на розлучення та аліменти? Чи почекати час, а розлучитися, коли хоч трохи сама встане на ноги, раз нікому допомогти?
