— І по грошах вона абсолютно не нужденна, – знизує плечима Карина. – І відпочинок може собі дозволити, і доглядає за собою, ходить у салони на різні процедури. У неї пристойна зарплата, одягається модно. Я це кажу не до того, щоб якось очорнити матір чоловіка, мовляв, сама живе, а нам із житлом не допомагає. Ні. Я кажу до того, щоб було зрозуміло, що видимих причин так чинити з власним сином у неї абсолютно не було. Та й я з нею не конфліктувала. І вона завжди ввічливо й коректно зі мною спілкувалася

— Ми взагалі спочатку нічого не зрозуміли: як так? Бабуся завжди була рада нам, якщо знала, що ми приїхати збираємося, ніколи нікуди не йшла і не виїжджала, – розповідає Карина.

Йдеться про бабусю чоловіка молодої жінки. Ользі Семенівні 79 років, вона ще намагається почувати себе досить бадьоро, хоча вікові хвороби та хронічні недуги є. І від самого знайомства з нареченою онука в Ольги Семенівни склалися з нею чудові стосунки.

— Мій чоловік – єдиний син свекрухи і єдиний онук Ольги Семенівни. – продовжує Карина. – Є, щоправда, племінниця її покійного чоловіка, якою старенька опікувалася в дитинстві – та рано залишилася без батьків. Але… чоловіка давно немає, його родичка виросла і жодної вдячності до дружини дядька не відчувала. Їхні дороги давно розійшлися, якщо бабуся і згадує про неї, то тільки з жалем: ростила, душу вкладала і – ось!

Чоловікові Карини 28 років, їй самій 29. Одружені вони два роки, весь цей час живуть в орендованому житлі, збирають гроші, дітей у пари поки що немає. Не хочуть – поки не мають свого кута. Батьки Карини живуть досить далеко, вельми скромно, на їхню допомогу молода жінка не сподівається.

У чоловіка – тільки мати, батько давно з сім’єю не жив, та й немає його вже багато років тому. Спадкоємців там за трьома дружинами, які «трапилися» після свекрухи – тьма. Заповіт батько оформив на останню дружину. Його мати пішла ще за життя сина, власне, від неї він і отримав житло.

Свекрусі Карини 50 років із невеликим хвостиком. Молода й доволі енергійна жінка ще, працює, живе у власній двокімнатній квартирі. Одразу після розлучення з батьком чоловіка Карини, свекруха жила зі своєю матір’ю, потім вийшла вдруге заміж, у чоловіка була однокімнатна квартира у власності, через 4 роки його не стало, житло свекруха успадкувала. А пізніше перетворила однокімнатну квартиру на двокімнатну, зробила там черговий ремонт відносно недавно, коли син одружився вже.

— І по грошах вона абсолютно не нужденна, – знизує плечима Карина. – І відпочинок може собі дозволити, і доглядає за собою, ходить у салони на різні процедури. У неї пристойна зарплата, одягається модно. Я це кажу не до того, щоб якось очорнити матір чоловіка, мовляв, сама живе, а нам із житлом не допомагає. Ні. Я кажу до того, щоб було зрозуміло, що видимих причин так чинити з власним сином у неї абсолютно не було. Та й я з нею не конфліктувала. І вона завжди ввічливо й коректно зі мною спілкувалася.

Природно, чоловік Карини для бабусі – світло у віконці. Літня жінка спить і бачить, що незабаром стане прабабусею, але донедавна на цю тему не висловлювалася. А приблизно півроку тому розмова зайшла. Коротка: чому не має дітей – бо поки що свого житла немає, збираємо.

— І все, більше нічого не було сказано. А незабаром після цієї розмови бабуся знову цю тему підняла, але вже у світлі спадщини, – пояснює Карина. – Мовляв, залишу свою квартиру за заповітом онукові.

— Ой, перестаньте, – відмахнулася Ольга Семенівна від слів онука і невістки, що вони їй бажають довгих років життя.

— Вічно ніхто не живе. Та й потім, робіть так, як задумали: беріть в іпотеку однокімнатну квартиру, живіть, дітей плануйте. А моя квартира онукові перейде на майбутнє. Поки дитина маленька, вам і однокімнатної вистачить. А потім треба буде більше місця. І вже самі вирішуйте тоді, після мене, чи продавати спадкове, чи жити тут. Може, не одна у вас дитина буде, тоді квартира побільше потрібна. А якщо одна, то ваша майбутня однокімнатна квартира вашому синові чи дочці піде.

Каріна та її чоловіка бабусі подякували, свекрусі про наміри Ольги Семенівни не сказали, вирішивши, що цю справу матір і донька мають залагодити між собою. З боку онука та його дружини не було сплеску «подяки». Вони й так досить часто в бабусі бували, дзвонили один одному, привозили дрібні приємні речі: торт до чаю, фрукти, сир із кленовим сиропом – бабуся до цього поєднання дуже небайдужа.

— А через пару місяців уже стали помічати: щось у стосунках із бабусею не так, – обурюється Карина. – На дзвінки стала відповідати через раз, домовилися, що ми приїдемо, а бабусі вдома немає. Потім виявляється, що вона пішла до своєї приятельки в сусідній будинок. Якщо й вдавалося зустрітися, то старенька очі відводила, розмову не підтримувала. Довго нічого зрозуміти не могли, потім чоловік усе ж таки домігся відвертої розмови з нею.

Виявилося, що проти власного сина Ольгу Семенівну активно налаштовувала… свекруха. Мати чоловіка все ж про наміри бабусі із заповітом дізналася. Не відразу, не в лоб, а почала вживати активних дій. То скаже старенькій, що невістка про неї невтішно відгукувалася, мовляв, зажилася, а ми дитину собі не можемо дозволити. То влаштує так, що син із дружиною до бабусі в призначений час не приїжджають, а вона ж чекала.

— Це ж просто, – вважає Карина. – Дзвонить свекруха чоловікові моєму і каже: «Ти до бабусі ввечері збирався? Не треба, не їдь. Вона на похорон поїхала, у її приятельки сина не стало». А бабусі, відповідно, навпаки плете: «Син сказав, що роботи – валом, не приїдуть вони сьогодні, не чекай». Ось так. Дзвонити й уточнювати? Та на думку не спало, що може бути така підступність!

У результаті непростої розмови з бабусею онук все ж доніс до неї неприємну правду – її дочка взялася інтригувати. Бабуся тут же висловила бажання не просто заповіт оформити, а дарчу зробити на онука. Чоловік не відмовився.

— Свекруха розлютилася просто, – каже Карина, хитаючи головою. – Сцену влаштувала потворну, спочатку матері, потім синові. Ой, навіть згадувати не хочу. Але, якщо прибрати нецензурщину, то нам було сказано:
— Збирали на квартиру? І далі збирали б! Нема чого було перед бабусею пританцьовувати. Це моя спадщина. Мені на старість би пішло. Ой, я прекрасно бачила, якими лагідними телятами ви до старенької підкочували, не треба свистіти! Це підло, забирати спадщину у власної літньої матері.

Карина не вважає, що вони з чоловіком робили щось нечесне, а от свекруха – так. Боротися за спадщину вона взялася дуже брудними методами. Зараз свекруха зі своєю матір’ю і сім’єю сина практично не спілкується. Чоловік страждає: а чи правий він, але вже бабуся не хоче чути про те, що онук віддасть житло назад або якось передасть матері.

Що думаєте?