Три місяці тому я розлучилася із чоловіком. Ніхто не був винен, так склалися обставини. Він був грубуватий, нахабний, але я його може, кохала, може хвора звичка була. Але зараз ніхто не потрібний мені більше. Розумію, що майбутнього з ним не було все одно.
Коли я потрапила до лікарні, навіть не зателефонував, написав, щоб сфотографувала шви! Я пишу та все розумію, треба забути. Місяць тому познайомилася з іншим чоловіком, він повна протилежність колишньому — лагідний, добрий, роботящий.
Я приїхала до нього в село, він сплатив мені дорогу, але я не можу його обійняти, поцілувати. Я варю супи, печу пиріжки, ми разом дивимося телевізор, але мені неприємні його поцілунки в губи, хочеться відштовхнути його. Так, у нас є близькість.
За вдачею я темпераментна надто, але сама я жодного разу його не обійняла, просто дозволяю себе любити, доставляти мені ласку. Розумію, що я неправа, але я не можу себе переступити. Він просить мене залишитися жити з ним, каже: “Не працюй, сам забезпечу нас”. Але серцю не накажеш, кохаю того зухвалого, зухвалого, з якого я здувала порошинки.
— Знаю, що він тебе дратує, — мовив Денис дружині, — але ми ж сто…
В Анастасії з чоловіком усе ніби ладналося: дев’ятнадцять років разом, двоє діток — син та…
— Свекруха знову Новий рік з нами святкуватиме? — обурилася Олеся, ледь стримуючи роздратування. —…
Ганні вже п’ятдесят. Зі своїм чоловіком вона живе, як то кажуть, на віру — без…
— На Новий рік ми їдемо до мами, і крапка! Саме після розмови з тобою…
Лідія Сергіївна була жінкою, яка знала ціну кожному квадратному метру не з чуток. Сорок дев’ять…