Познайомилася з чоловіком півтора роки тому, він гарно доглядав — увага, квіти, компліменти прогулянки. Майже рік тому почали жити разом.
Спочатку теж все було непогано. І по дому допомагав, і ставлення було також.
Потім все пішло по згасаючій. Спочатку в нашому житті з’явилися його гулянки, потім телевізор та диван.
І все так поступово, що я схаменулась тільки, коли зрозуміла, що в квартирі нас двоє, але мені навіть поговорити нема з ким. У комп’ютерні ігри може грати цілодобово, якщо не ігри, то фільми.
Іноді, звичайно, бувають просвітлення (частіше після скандалу), під час останнього він зробив мені пропозицію, а мені навіть відповісти на нього нічого. Його ніби немає, я одна.
Яка родина без спілкування та під телевізор? Планувати дитину від чоловіка, який поки що просто випиває, а в перспективі що?
Та й удома він перестав хоч щось робити, тільки якщо примушу. Я не розумію, коли він так змінився?
І розходитися мені не хочеться, я покохала ту першу людину. І жити із цим, другим не хочу.
— От що, жінко, дивлюся я, що роботи в тебе по господарству — кіт наплакав.…
Миготіли міста й села, зливалися в одну стрічку краєвиди, ранковий відблиск сонця непомітно змінився вечірніми…
Марину я знав ще з дитинства — дівчинка з тихим, але дуже чіпким поглядом, яка…
Настя в Тараса вдалася дівчиною говіркою, емоційною, і, правду кажучи, трохи галасливою. Вона родом із…
Микола Панасенко аж розцвів, коли почув від свого сина Семена: — Тату, я одружуватися буду.…
Гроші вона, звісно, переказує. Не такі вже й великі, але, в принципі, на дитину вистачає.…