Коли Марія сказала Івану, що чекає на дитину, він, як чесна людина, впевнено заявив, що готовий одружитися. Іван навіть й не роздумував, коли говорив це.
Та йому й роздумувати не було про що? Він уже давно для себе вирішив, що якщо таке раптом трапиться, йому буде краще з Марією і дитиною в її двокімнатній квартирі, ніж без них, на ліжку в заводському гуртожитку.
І незабаром відбулося весілля. І ніщо не віщувало поганого, але… На жаль. Життя внесло в подальші плани Івана і Мар’ї деякі корективи.
Річ у тім, що тиждень тому Іванові пощастило купити на касі в магазині квиток лотерейний, на який і випав головний приз. І треба ж було такому статися, дізнався про це Іван через годину після реєстрації шлюбу.
Іван опинився перед вибором. Або розповісти все Марії і разом з нею радіти удачі. Або забрати весь виграш собі. Як бути? Весільний настрій було зіпсовано.
Зваживши всі аргументи, розглянувши справу з усіх боків, Іван обрав друге. І його можна зрозуміти. Величезні гроші, а разом із ними і значні можливості, кому завгодно закрутять голову і затуманять розум.
Для себе Іван вирішив однозначно, що він ні в чому не винен, а так склалися обставини. І обставини ці виявилися набагато значущими за те, що Івану під силу було подолати.
Проте слід сказати, що Іван не одразу дійшов такого висновку. Перш за все в Івана відбулася дуже серйозна (внутрішня) розмова із самим собою.
Іван не боявся ставити самому собі неприємні запитання. Головне з яких зводилося до однієї тільки думки. А навіщо йому тепер Марія, коли в нього і без неї є все?
На пряме запитання Іван дав собі пряму відповідь. І Марія виявилася не потрібна. Тим більше у Марії скоро буде дитина! Чи думав Іван про те, щоб поділитися з Машею виграшем? Ну, звичайно, думав. Не звір же якийсь. Людина!
Думав і вирішив, що якби Марія була його дружиною, коли він купував цей квиток, тоді, звісно ж, він поділився б із нею.
А вона ж тоді була йому ще ніхто. Розумієте?
Отже, це величезне багатство, на думку Івана, можна сміливо віднести до придбаного до шлюбу! І належить воно тільки йому і нікому більше. А Марія тут взагалі ні до чого.
Іван чітко для себе визначив, що ділитися з Марією він не стане. Тут необхідно нагадати, що всі ці думки в голові Івана крутилися під час весілля.
І що більше Іван думав про те, що трапилося, то більше переконувався в тому, що поспішив він одружитися з Машею. Поспішив. Треба було почекати.
Він сидів за святковим столом, похмуро дивився на Машу і розумів, що тут справа не тільки в грошах, на які можна було купити кілька квартир у центрі столиці. Найголовніше було в тому, що він, після всього, що сталося, точно тепер розумів, що не кохає Марію. Ба більше того не кохав ніколи.
І тому немає нічого дивного в тому, що Іван, як чесна людина, вже наступного дня після весілля сказав Маші, що йде від неї. У гуртожиток.
На всі запитання Марії він відповідав, що не кохає її і ніколи не кохав, а одружився з жалю, щоб дитина народилася в законному шлюбі. І Іван пішов. Зібрав у рюкзак усі свої речі і пішов.
Але минуло кілька днів і Іван захотів повернутися до Марії. Що ж сталося? Що змусило Івана так кардинально змінити позицію? А все дуже просто.
Річ у тім, що рюкзак (той самий, з яким Іван пішов від Марії), у якому (крім інших речей) був надійно захований виграшний квиток, пропав. Його стягнули в гуртожитку. У першу ж ніч, як Іван туди повернувся.
Виявивши пропажу, Іван зрозумів, що в нього є тепер тільки один вихід — йти до дружини (поки не пізно) і благати про прощення.
Він так і зробив. Прийшов до Марії, благав про прощення, обіцяв, що більше так не буде. Але Марія його не пробачила, обіцянкам не повірила і назад не пустила. Ба більше. Сказала, що, коли народиться дитина, подасть на розлучення за першої можливості.
Минуло три місяці. У Марії народився син. А незабаром їй зателефонувала жінка і сказала, що знайшовся її рюкзак. Той самий, який поцупили в гуртожитку в Івана.
Чому подзвонили Маші? Тут усе просто. Річ у тім, що рюкзак, з яким пішов Іван, належав Марії. І на ньому були вказані її ім’я і телефон.
А людина, яка в гуртожитку поцупила рюкзак у Івана, витягла з нього всі потрібні йому речі, а сам рюкзак викинула. Жінка, яка зателефонувала Марії, вибачилася, що не повідомила про знахідку раніше. Пояснила це тим, що в неї були проблеми зі здоров’ям.
Марія подумала, що це сам Іван викинув рюкзак через непотрібність. По суті, і їй теж цей рюкзак був не потрібен, і вона б відмовилася від нього.
Але Марія не хотіла засмучувати чесну жінку, яка не полінувалася, підібрала рюкзак і зателефонувала їй. Марія попросила жіночку, щоб вона відправила той рюкзак Новою поштою.
А вже коли Марія повернулася з рюкзаком додому і хотіла його випрати, виявила, що з внутрішньою кишенею рюкзака щось не так. Вона була якось не так пришита. Марії стало цікаво.
Вона відпорола кишеню і… витягла загорнутий у поліетилен лотерейний квиток. Перевірила його і… Усе зрозуміла.
