Мій чоловік має дитину від колишньої дівчини. Вони розлучилися до того, як дізналися про те, що в них буде спільна дитина, потім зійшлися заради дитини, але справа не мала успіху. До весілля ця особа назвала мого майбутнього чоловіка зрадником, погрожувала щось із собою зробити, казала, що приїде зараз.
Надворі ніч, ми живемо за 300 км. від неї, так вона ще й одружена. Загалом з того часу я її терпіти не можу. Дочці чоловіка сім років. З нею у нас нормальні стосунки. Я дбаю про неї, займаюся, вигадую дозвілля, але полюбити … Ні, люблю я тільки свою дитину.
Буває, коли ми забираємо її до себе в гості, вона не розмовляє, але за кілька годин або наступного дня не відлипає від мене. Нашу спільну дитину (синові 3 роки) вона довгий час не любила і ревнувала сильно, але зараз уже грає з ним.
У цій ситуації мене найбільше дратує свекруха. Помітно, що вона любить її більше, ніж онука. Та коли справа стосується виховання, багато розбіжностей. Як займатися з дівчинкою, так одразу я, а як сказала, що йти в перший клас у 8 років – це пізно, так одразу у відповідь: «У тебе є син, ось і вирішуй, нехай хоч у 5 років до школи йде». Прикро.
