— Женя три місяці тому ногу зламав, кісточку, — розповідає Тамара Григорівна двоюрідній сестрі. — Як? Та просто. На сходах послизнувся, у під’їзді їхньому, вічно темному.
— Ох, яка неприємність! — хапається за щоки кузина, з якою Тамара Григорівна давно не бачилася. — Відновлюється? На лікарняному?
— Кульгає досі, — похмурніє Тамара Григорівна. — Гіпс нещодавно тільки зняли. Перелом якийсь особливо неприємний був, складний, операцію робили. Але й це не всі неприємності, немов зурочив хтось.
— Томо, не тягни, що ще сталося? — занепокоєно говорить кузина.
— А до цього його скоротили, пів року без роботи сидів, вже кур’єром пішов, щоб хоч щось у сім’ю приносити, — мало не плаче оповідачка. — І що ти думаєш? Невістка моя тільки й знає, що його пиляти! «Ти мужик, ти повинен нас утримувати!» — передражнила жінка дружину сина. — А сама в декреті сидить, як цариця, і з зони комфорту виходити не збирається!
Син Тамари Григорівни одружений вже вісім років. До появи у сімʼї дитини жили, начебто, непогано: за допомогою батьків взяли в іпотеку та погасили однокімнатну квартиру.
Хотіли продавати скромну однокімнатну квартиру і купувати житло побільше, але Анна дізналася, що чекає малятко. У тридцять років розсудила, що треба вже потомство, а квартирне питання вирішувати після декрету.
Щойно зʼявився онук Тамари Григорівни все в сім’ї сина пішло шкереберть. Почалися сварки через те, хто більше вкладається в побут, хто більше часу проводить із сином. Звісно, з грошима теж було не шикарно: допомога — зовсім не зарплата, а діти нині обходяться дорого. І ось ще ціла низка неприємностей.
— Стривай, Томо, а що Анна взагалі думає? Ну, декрет, зрозуміло, дитина маленька. Але якщо грошей немає, може, їй варто на роботу вийти? Ти ж, мабуть, з онуком допомогти можеш? Та й з дворічною дитиною Женя цілком впорається, нога ж просто кульгає, він же не лежачий зараз, — хмуриться кузина.
— Та я сто разів пропонувала! — Тамара Григорівна махає рукою з явним роздратуванням. — Кажу: «Аню, я посиджу з Тимофієм, іди, попрацюй хоч на пів ставки, ти ж бухгалтер!»
А вона мені: «Мені належить три роки сидіти, і я буду сидіти!» Належить їй, бачте!
А Женя, бідний, кульгає, по якихось складах вакансії шукає, а вона його гризе, що він не мужик.
Тамара Григорівна вважає, що невістка навіть віддалено могла б підробляти: адже вдається ж іншим мамам у декреті користь родині приносити в матеріальному плані, а тут ситуація складна. Але, схоже, позиція дружини сина була дуже принциповою.
Євген завжди був для матері гордістю: трудяга, спокійний, не пив, не гуляв. Але з Анною, вважає тепер Тамара Григорівна, він зв’язався даремно. Молода, красива, з характером, як у примхливої панночки. А тут ще й теща, Ірина Миколаївна, підливає масла у вогонь.
— А знаєш, що сваха каже? — продовжує Тамара Григорівна. — Приїжджає до дочки, продукти привезе або щось для онука, але обов’язково зятя норовить зачепити: «Як може мужик їсти і не працювати? Не розумію, ти сім’ю навіщо завів?» На її думку, Аня взагалі може не працювати, якщо заміжня.
— Моя дочка зараз повинна з дитиною сидіти, а Женя зобов’язаний гроші добувати, — прямо заявила сваха матері зятя.
Тамара Григорівна обурена: це що ж, син з переломом у вантажники піде? Або на милицях в офіс? Мати бачить, що Євгену морально дуже важко.
Він завжди був терплячим, не схильним до скандалів, переживав усе в собі. І зараз він, звісно, свою провину за важку ситуацію, що склалася в сім’ї, відчуває, тим більше що йому постійно тицяють цією самою провиною в ніс.
— Я якось приїхала до них без дзвінка, хотіла продукти занести. Заходжу — Аня підлогу миє, Женя шафу лагодить, дверцята там скриплять. Ну, думаю, поговорю з невісткою по-доброму. Кажу: «Аню, давай я з Тимофієм посиджу пару днів на тиждень, ти на роботу вийдеш». А вона як скинеться: «Тамаро Григорівно, я в декреті, це моє право, не лізьте! Ваш син буде лінуватися вдома, а я на роботу побіжу?» Я ледь язика не прикусила. Пішла, щоб не зірватися.
Зараз Євген знайшов підробіток: на складі сортує замовлення. На думку Тамари Григорівни, це теж йому поки важко дається — стояти ж треба всю зміну, не присядеш.
Більше трьох днів на тиждень чоловік не тягне, відпрацює зміну, потім лежить — нога болить.
— А грошей все одно не вистачає, — засмучена жінка. — Я їм продукти вожу, з пенсії своєї викроюю, а Аня дотримується своїх принципів, та ще й матуся підтримує її: «Ти все правильно робиш, нехай чоловік крутиться».
— Слухай, Томо, а розлучення вони не думають? Я тобі ось що скажу: це не життя. Сім’я — це і «в хвороби» теж. А тут що? Де підтримка і розуміння? Де упряжка єдина? Якщо так далі піде, вона ж його догризе. Заживе кісточка, почнуться проблеми серйозніші, — рішуче говорить двоюрідна сестра.
— Думають, — відповідає Тамара Григорівна. — Женя мені натякнув. А я йому кажу: «Сину, ти подумай гарненько, там же Тимофій». Чесно тобі скажу, я сама вже не знаю, що краще. І сина їхнього шкода, і мені свого сина теж шкода. Вона працювати не хоче, він працювати не може, замкнуте коло. Ще й теща підбурює. Ніколи й подумати не могла, що до такого вони доживуть.
Віра хитає головою, радячи Тамарі не лізти в справи сина: чоловік повинен розібратися сам, а то Тамара Григорівна залишиться винною.
Вирішить Євген розлучитися? Мати його підтримає. Не вирішить — не варто йому наполегливо це радити.
— Може, налагодиться все? — говорить кузина. — Може, Анна просто втомилася. Або чоловіка пожаліє, або… не буде ж Женя вічно кульгати?
Тамара Григорівна більше схиляється до думки, що щасливого кінця в історії сина з дружиною не буде. А ви що скажете?
***
Роздуми про сімейні цінності та виклики сьогодення
Ситуація в родині Євгена та Анни дуже показова для багатьох сучасних сімей, які стикаються з фінансовими труднощами та непростими життєвими обставинами. З одного боку, ми бачимо Тамару Григорівну, яка, безумовно, любить свого сина і переживає за його долю.
Її турбота та бажання допомогти зрозумілі й викликають співчуття. Вона бачить, як її син страждає від несправедливих звинувачень і фізичного болю, а його дружина, на її думку, проявляє егоїзм і небажання йти на компроміси.
З іншого боку, Анна, яка, ймовірно, відчуває тиск суспільства, що «матері в декреті належить сидіти з дитиною». Можливо, вона дійсно втомилася від домашніх обов’язків і очікує повної фінансової підтримки від чоловіка, як це часто прийнято в традиційних моделях сім’ї. Втручання її матері, Ірини Миколаївни, ще більше поглиблює конфлікт, підтримуючи Анну в її позиції.
