Інна та Микита давно перебували на межі розриву. Дітей у пари не було, а загальний побут згодом звів усю романтику нанівець. Хоч би як намагалася дівчина, чоловік ніяк не відгукувався на її спроби стати ближче. Інна намагалася витягнути чоловіка на прогулянки, побачення, відпочинок, але Микита завжди був холодний і мовчазний. З кожним днем, місяцем, роком Інна розуміла, що чоловік має іншу жінку на боці.
Але Інна ніяк не могла зрозуміти, чому Микита не залишить її та не подасть на розлучення. Дітей у них немає, отже, оформити процедуру можна швидко. До того ж спільного майна не так уже й багато. Не довелося б ділити величезні статки. Сім’я жила у двокімнатній квартирі Інни, яка дісталася їй ще від бабусі задовго до весілля.
Згодом Інна зневірилася і якось уже звикла, що вони з чоловіком більше схожі на сусідів чи старих друзів, ніж на пару подружжя. Родичі могли підозрювати щось, але Інна та Микита намагалися не розповідати про свої проблеми на публіці. Про погані новини знала лише найкраща подруга Інни Василиса. Дівчина раз у раз заявляла, що саме Інні варто розірвати це замкнене коло.
Інна зізналася подрузі, що в неї на роботі є цікавий чоловік, але Василисі тільки того й треба було. Вона миттю дізналася, що колегу Інни звуть Антон, чоловік у розлученні та без дітей. За словами Інни, Антон уже вкотре пригощає її обідом чи кавою, жартує, намагається запросити на вечерю.
Завдяки вмовлянням Василиси Інна погодилася на побачення з Антоном. Вечір пролетів так швидко, начебто парочка повернулася в юнацькі роки. Вони безперервно обговорювали чи не всі теми, які тільки існують на цій землі. Антон багато жартував, але як пізніше виявилося, розлучився він також через подружню невірність. Інні було страшно зізнатися, що вона ніколи не почувала себе такою щасливою, як зараз.
Жінка повернулася додому, але чоловіка не застала. Пригадала, що його й учора не було. Вона гадки не мала, де він був і з ким. Інна гірко посміхнулася і подумала, що настав час ставити крапку, але на душі жінки не було смутку. Їй здавалося, що між нею та Микитою вже давно не залишилося жодних почуттів.
Вранці жінка збиралася працювати і побачила якийсь рух у дворі свого будинку. Невідомий поклав щось біля вхідних дверей й втік. Інна обережно визирнула у вікно, але на порозі лежав лише гарний конверт. Дама відкрила його і оторопіла від побаченого.
Послання Інна отримала від коханки Микити. Якась Марина перепрошувала за все, бо її вже немає серед живих. Виявляється, що від Микити вона народила дочку, але чоловік почав зраджувати і їй теж. Марина розповідала, що вона більше не може боротися зі страшною недугою. У зв’язку з цим вона просила подбати про її дітей, бо вона зовсім нікого не має.
Раптовою новиною про поповнення Інна поділилася з Антоном, але напрочуд він прийняв новину позитивно та з посмішкою. Микита ж того дня зібрав речі й з’їхав, навіть не попрощавшись. Просто боягузливо втік від чергової відповідальності.
Антон з Інною розшукали дітей в інтернаті, про який згадувалося у листі. Малята виявилися досить спокійні, розумні та дуже виховані. Вони розповіли, що під час останньої зустрічі з мамою та пообіцяла, що тітка Інна забере їх до себе.