Коханий пропонує нам з’їхатися і знімати разом житло, щоб було дешевшим і можна було більше грошей відкладати. Ніколи раніше я не думала, що погоджуся жити з чоловіком до весілля, для мене це було неприйнятно. І я завжди засуджувала дівчат, які мешкали так до весілля

Деякий час зустрічаюся з чоловіком, начебто все серйозно, але все одно мене щось бентежить. Наприклад, те, що для мене це вже не перші серйозні стосунки, а в нього до мене практично не було стосунків.

Він налаштований серйозно, принаймні часто заводить розмову про наше спільне майбутнє, намагається мені допомогти. Він планує на кілька років уперед.

Мені він каже, що вибрав мене і змінювати своє рішення не збирається. Нещодавно він познайомився з моєю мамою, я ж з його знайома лише заочно, хоча він неодноразово казав, що збирається нас познайомити цієї зими.

Тепер він пропонує мені жити з ним разом. Ми з ним обидва іногородні.

Обидва зараз живемо на орендованих квартирах. Наші батьки мешкають в інших кінцях країни.

І в нього, і в мене є вища освіта та робота. Щоправда, я заробляю дуже мало, менше, ніж він, тому мені часто допомагають батьки.

Він працює без вихідних для того, щоби відкладати на власне житло. Тому бачимося ми з ним досить рідко, пару разів на тиждень.

Ось він і пропонує нам з’їхатися і знімати разом житло, щоб було дешевшим і можна було більше грошей відкладати. Ніколи раніше я не думала, що погоджуся жити з чоловіком до весілля, для мене це було неприйнятно.

І я завжди засуджувала дівчат, які мешкали з чоловіками до весілля. Зараз я всерйоз задумалася про те, що може варто пожити з ним невизначений час.

Адже поки що про весілля та його приблизні терміни нічого невідомо, хоча, якось, коли випадково мова зайшла про вінчання, він сказав мені, що все обов’язково буде, тільки треба трохи почекати, коли з’являться гроші.

Ми з ним обговорили питання розподілу обов’язків щодо приготування їжі, прибирання, розподілу фінансових витрат. Я йому пояснила, чого найбільше боюся, він відповів, щоб я не турбувалася про гроші, а так він готовий почекати поки я не погоджуся.

Зараз я заміж не хочу, хоч і замислююся про те, що буде через кілька років. Я чудово розумію, що це просто співмешкання і нічого більше. Він просто мій хлопець, а я його дівчина.

Ось тільки я все одно боюся, особливо після того, як прочитала безліч статей на цю тему, що якщо зараз погоджуся жити з ним разом, то потім ми ніколи з ним не одружимося. Та й подружка, яка вже півтора роки живе з хлопцем і за кілька тижнів виходить заміж, мене відмовляє.

Тому я й заплуталася в собі і ніяк не можу наважитися зробити цей крок. Та й чи варто?