Коли дочка почала годувати плюшеву іграшку, розмовляти з нею, як з котом, я здалася і вже пообіцяла взяти кошеня, але чоловік категорично заборонив, Олена довго плакала, перестала навіть спілкуватися з нами

Доньці сім років, уже рік вона просить завести кошеня, навіть на день народження просила такий подарунок. Я люблю тварин, але дбати і возитися, з ними я не маю часу, я знала, що Олена тільки обіцяє сама все робити, але потім через день два їй це набридне.

Та й корм із наповнювачем для лотка коштує недешево. Але коли дочка почала годувати плюшеву іграшку, розмовляти з нею, як з котом, я здалася і вже пообіцяла взяти кошеня, але чоловік категорично заборонив.

Олена довго плакала, перестала навіть спілкуватися з нами, як раніше, адже вона вже подумала на те, що матиме кіта, як її подругу. І в якийсь момент чоловік не витримав, дозволив, але взяв із неї слово, що доглядати його, прибирати і годувати буде сама.

Спочатку було важко звикнути тому, що кошеня постійно нявкало, не давало вночі спати, не відразу звик до лотка. Чоловік принципово будив уночі дочку, щоб вона прибирала після нього, коли я почала обурюватися, що дитині до школи і вона повинна виспатися, він казав: «я її попереджав».

Почалися в будинку конфлікти, і я вже шкодувала, що він тоді погодився. Але коли кіт підріс, став загальним улюбленцем, особливо полюбив пухнастого чоловік.

Тепер у нас почалися конфлікти через це із донькою. Я зрозуміла, що вона не забула, як тато її спеціально будив уночі, щоб прибирала, хоч можна було почекати і до ранку, і в неї залишилася образа на нас.

Як тільки кіт заходить увечері до нас у кімнату, вона тут же його забирає, при цьому ще й каже коту, так щоб ми чули: «вони тобі не хотіли брати, а тепер вдають, що люблять».

Сподіваюся, що вона підросте та зміниться, але боюся, що образа залишиться. Не знаю, як порозумітися з дочкою.