Чоловік розлюбив. Нещодавно з чоловіком сталася сварка. Він закрився, розмови тільки по справі, спимо окремо, домашні справи виконуємо, як і раніше, відповідно до денного графіка.
Після п’яти днів такого життя я почала замислюватися: «А може, так краще?». У ліжку у нас темпераменти різні, за весь час, поки ми в сварці ніхто мене не чіпав, ніхто не розповідав, як жити і що робити. Раніше часто були обурення через те, що я працюю вночі та заважаю йому спати, але коли працювати, якщо вдень із дітьми?
За ці дні жодного разу й слова не сказав. До цього я намагалася говорити про свої бажання, свої потреби, але людині просто перестало бути цікаво, я думаю. Як каужть, чоловік веде у танці, веде і у житті. Раніше так і було, я виходила заміж за людину чуйну і зворушливу, люблячу і турботливу.
Завжди намагалася бути доброю дружиною, мамою, господаркою, займатися собою та підробляти. Зараз розумію, що, можливо, настав час любити себе. Як кажуть у пісні «я сама можу купити собі квіти, написати своє ім’я на піску…».
— Мамочко, ну будь ласка, не треба так вбиватися... — видихнула я в слухавку, хоча…
— Ти вже вибач мені, Наталко. Не люблю я тебе більше. От просто як відрізало,…
— Катре, ти мені ще довго жили витягуватимеш?! Чого сапа в кутку нудьгує, а на…
— Кльопо, ну май же совість, воруши лапками! У нас сьогодні ще купа справ! —…
— Мамусю, ну скинь до п’ятниці хоч трохи, га? У мене тут такий курс із…
— Ти це серйозно, мам? Першоквітневий жарт, чи що? Так вже кінець місяця на дворі!…