Почнемо з того, що у мене з хлопцем різниця у віці 7 років, ми з ним вже півтора роки разом. Коли мої батьки про це дізналися, то забороняли, намагалися захистити від нього, але я все одно потай з ним зустрічалася. Він познайомив мене зі своєю ріднею, у його сім’ї мене всі полюбили.
Але довго приховувати це все мені не вдалося, сталася дуже страшна ситуація, він розбився, лежить у госпіталі, лікарі борються за його життя. Я наважилася розповісти про це батькам, щоб вони знали, що я їздитиму до лікарні, буду з ним постійно, розраховувала на їхню підтримку.
Але натомість отримала ультиматум із двох варіантів, або писати на нього заяву за стосунки зі мною, бо мені 17 років, або їхати за кордон.
Я ніби викрутилася, сказавши, що обірвала всі зв’язки з ним та його родиною. Але насправді робити цього не збираюся – залишати його, тим більше після такого, я точно не буду. Доводиться з цього приводу брехати батькам, що десь гуляю, з ним поруч не знаходжуся.
Я не знаю, як мені бути, і як переконати батьків у тому, що він зовсім не така людина, як вони про нього можуть думати
