З особистим життям у мене не склалося, вже за тридцять, і я вирішила комфортно облаштувати свій побут. Квартиру вже майже виплатила, вирішила взяти кредит на машину.
Довелося знову економити, іноді на найнеобхіднішому, але коли у мене з’явилася вишнева іномарка, я була щаслива, але недовго. У мене з’явилося багато родичів, яким раніше я не дуже була потрібна, особливо рідна тітка, у якої я ще на квартиру просила позичити трохи грошей.
Але тоді виявилося, що вона не має, хоча я знала, що були. Я навіть пропонувала їй відсотки, але вона відмовила, досі не знаю чому.
Але цей випадок вона ніколи не згадує, а мене виручили зовсім чужі мені люди, співробітниця відкладала доньці на навчання, але ще три роки залишалося до закінчення школи, вона на цей термін мені їх дала. Я навіть у неї не просила, просто поскаржилася їй на родичів.
Борг я вже віддала і дуже вдячна їй за це. Коли тітка дізналася, що в мене є машина, то одразу не втерпіла, щоб не сказати: «А все прибіднювалася, хоч на чому тобі копити», натякаючи на те, що її донька заміжня і є двоє дітей.
А якщо я самотня, і я маю машину, то я тепер мушу відвезти тітку на дачу, не труситися ж в електричці з сумками, двоюрідну сестру зустріти на вокзалі, яка з сім’єю повертається з відпочинку.
Я забула, коли в мене були нормальні вихідні, я обурювалася, але мама просила не відмовляти, щоб не образилися. Але ж я не образилася.
Закінчилося все це, як і мало закінчитися. У суботу я повезла сестру з дітьми на ринок, вибирати одяг, прочекала їх години зо три, потім ще заїхали в магазин за продуктами і один вихідний у мене вже закінчився.
Коли в неділю я думала, що відпочину і висплюся, пролунав дзвінок о п’ятій ранку, треба було дядька відвезти на рибалку. Я сказала, що я не таксист і одразу стала ворогом.
Образилися всі і мама, і бабуся, не кажучи вже про решту родичів. Сказали, що коли я купила машину, то стала іншою, зазналася і перестала спілкуватися, але я не хвилююся, знаю, що коли мені буде потрібна допомога, я не зможу на них розраховувати.
Є спогади, які пахнуть чебрецем, теплим хлібом і трохи — нафталіном із дідової шафи. У…
Кухонний годинник невблаганно відраховував хвилини, а в сусідній кімнаті тихо сопів дворічний Юрчик. Мар’яна обхопила…
— Залиш на денці... — темний силует виринув поруч якось раптово. Руслан здригнувся від несподіванки.…
На нашій старенькій кухні пахло м’ятою та свіжим пирогом, але розмова клеїлася важко. Я дивилася…
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…