Розміщую свою історію, тому що незручно поділитися з близькими, а черв’ячок невисловленості дуже глине. Мені 30 років, але 13 років тому в моєму житті були перші стосунки, кохання, гарна історія. Все зійшло нанівець – період навчання в інституті та інше місто закрутили. Дуже довго він сподівався все відновити, але не склалося через моє небажання та юнацький максималізм, що все краще попереду. Але все одно залишалася та частина душі з теплими спогадами про нього.
Я відчувала, що скільки б води не витекло, я не байдужа до свого першого хлопця, щось у ньому ще відгукується. Кожен жив своїм життям, але при випадкових зустрічах у рідному місті він страшенно червонів, губився. Якщо його мати бачила мене у рідному містечку, то і він сам «чарівним» чином з’являвся неподалік мого дому.
Звичайно, він не чернець, у нього були довгі стосунки, як і в мене. Але все одно перше кохання – це щось потаємне, він не міг бути для мене чужим. Одного разу з колишньою дружиною мого старшого брата (але сама вона молодша за мене) ми поїхали на дискотеку. І я, і вона у відпустці, ми багато років добре спілкуємось. Їй поки що не вдалося знайти постійного супутника, і вона насолоджується свободою та періодичними романами.
Після дискотеки ми вийшли надвір, і там був мій перший хлопець один на машині. Довго не вдавалося викликати таксі, вільних машин не було. Він запропонував нас підкинути додому. Ми погодились.
Всю поїздку він приділяв більшу увагу моїй колишній невістці, дивувався, як мій брат таку красу прогавив і т.д. У них знайшлося багато тем і вони говорили «на одній хвилі». Я ж відчувала себе затиснено, сковано, були думки, що мабуть я вже постаріла і подурнішала, раз мій колишній коханий так рівно до мене ставився і не посоромився звертати увагу моєї колишньої родички.
Ми ще посиділи в машині біля будинку, вони балакали жваво, він і мене намагався розбурхати на розмови, але щось мене так засмутили його погляди на невістку, що співрозмовниця з мене була в’яла. Хоча я дуже весела і люблю пожартувати зазвичай. Але не цього разу.
На ранок вся ця неприємна ситуація хоч і залишила осад, але притупилась. Умовила себе, що ну так, життя йде, все змінюється, стало неважливим і недорогим людині, що ж тепер. Розгубила колишній шарм, юність, погладшала трохи.
Але на обід невістка видала, що «мій приятель» їй написав у соціальній мережі. Чого тільки варто було тримати обличчя та зберігати видимість нормального настрою перед нею. Глине мене образа, внутрішні питання. Невже я стала для нього порожнім місцем? Невже сама невістка не розуміє як це мені неприємно, це ж мої перші стосунки та перше кохання, про що їй відомо.
Невже він сам не розуміє, як неприємно зробив мені, підкочуючи до моєї родички, з якою у брата спільні діти, і вона завжди буде в нашому житті. Мені страшно подумати, як буде важко, якщо у них буде роман чи почнуть разом із онуками приходити до хати до моїх батьків як пара. Та й жіноче відчуття зачеплене, що моя пісенька заспівана, не викликаю більше симпатії та трепету.
Ось така сповідь. І соромно показувати комусь із близьких свою «зачепленість» чи розповідати про це взагалі.
