Мені 36 років і зі мною мешкає син 12 років від першого шлюбу. Колишня дружина живе по сусідству, але син зі мною, до неї на вихідні ходить і на вечір забіжить, спить у мене. Забрати сина до мене було моєю ідеєю, коли колишня дружина хворіла, а як одужала, то він зі мною і залишився далі, звик.
У мене двокімнатна квартира, одна кімната для сина, друга наша з моєю новою дівчиною, вона чайлдфрі, та не хоче мати свої дітей. І мені неприємно, що вона буквально ненавидить мого сина, кричить, зривається, адже він же живе нагадування моїй новій дівчині про мою колишню дружину.
Мало того, що я розриваюся між ними (всі хочуть проводити час зі мною, і дівчина, і син, і всі один до одного ревнують), так і весь час проводити не хоче дівчина, тільки зі мною.
Я втомився, мої стосунки, мабуть, скоро зруйнуються. Говорив їй: «А якби, наприклад, твого сина так ображали, щоб ти зробила?». Каже, що не дозволила б. А я їй відповідаю: «дивися, скільки в мене терпіння тебе не вигнати, весь час даю тобі шанс». Як зупинити ставлення до дитини, я не знаю. А ваша думка?
