Краще заплатити няні, ніж умовляти рідну бабусю!»: чому невістка відмовилася брати свекруху на море

— Аж на три тижні поїхали, — похмуро зітхає Ольга Олегівна, помішуючи ложечкою каву, коли подруга запитала про відпочинок сина, невістки та маленької онучки.

— Ого! Малій же ще й трьох рочків немає, здається? — хитає головою подруга Надія, прицмокуючи.

— Три буде тільки в жовтні, — ствердно киває Ольга Олегівна. — Уявляєш, невістка няню спеціально найняла, щоб із ними на море поїхала!

— Оце так! Це ж які гроші треба відвалити? І квитки оплати, і проживання, і харчування, та ще й зарплату тій дівці дай? — Надія щиро дивується.

— І не шкода на чужу людину такі кошти викидати? Ти ж он на пенсії вже, цілком могли б тебе взяти.

Пригледіла б за дитиною, відпустила б молодих кудись погуляти чи хоч удвох нормально скупатися…

Що тут такого? І тобі б зарплату платити не довелося. Чого вони так вчинили?

Ольга Олегівна у відповідь лише скривджено підтискає губи.

Минулого літа вона вже їздила з родиною сина на відпочинок. От тільки після тієї поїздки невістка весь час ходила невдоволена, і загалом стосунки між ними відчутно охололи.

А цього року Інна (так звати невістку) знайшла інший вихід: найняла студентку-випускницю медичного університету, оплатила їй дорогу, проживання та ще й домовилася про 20 тисяч гривень гонорару після повернення.

— А син що? Та син у нас, я так розумію, взагалі нічого не вирішує, — продовжує бідкатися Ольга Олегівна.

— Невістка його геть під себе підім’яла: що вона скаже — те він і робить. Прикро, звісно, але син мене просто відсунув на задній план.

У шлюбі син з Інною вже десять років. Їй зараз 38, йому — майже сорок.

Матеріально родина живе дуже добре. Син працює інженером на великому підприємстві, а Інна — заступниця гендиректора у серйозній комерційній фірмі.

Вона економіст, кар’єру почала будувати ще до заміжжя. Тому, як вважає свекруха, з дітьми й затягнули.

Навіть пізнє материнство не змусило Інну з головою поринути в побут і пелюшки.

У декреті вона майже не була — працювала з дому, а коли треба було їхати в офіс, просила свою маму посидіти з немовлям.

У півтора рочка дівчинку віддали до приватного садочка.

Попри всі страхи бабусь, мала там майже не хворіє, а Інна, яка днює і ночує на роботі, якщо не встигає забрати доньку, кличе на допомогу няню.

Минулого року вони вирішили поїхати на море на два тижні. Інна, ясна річ, потягнула з собою ноутбук, щоб бути на зв’язку з офісом.

Ні дорога, ні переліт, ні акліматизація їх не лякали (внучка й зовсім немовлям літала, щоправда, не надовго і не в пік сезону).

А щоб було кому глядіти дитину, поки батьки бодай трохи відпочинуть, запропонували поїхати Ользі Олегівні (мати Інни спеку переносить дуже погано).

— Це моя свекруха свято переконана, що ми тоді чудово відпочили і вона нам допомагала з усіх сил, — гірко посміхається Інна, коли мова заходить про минулорічну відпустку.

— А я вважаю, що просто викинула купу грошей на вітер і не відпочила від слова «зовсім». Спочатку ми поселили її з малою в одній кімнаті.

Але вже наступного дня вона попросила перенести дитяче ліжечко до нас: «Вона так крутиться, скрегоче зубками, я очей не стулила, вся розбита»…

Претензій у Інни до свекрухи назбиралося чимало. Ольга Олегівна ніби навмисне постійно її смикала:

— Інно, я не знаю, чим дитину нагодувати… Інно, я боюся сама з нею йти, ще заблукаємо…

На море ввечері? Ой, тільки недовго, бо Женя прокинеться, почне плакати без мами, що я буду робити?

У ресторан хочете піти? Ой ні, у мене сьогодні щось так голова розболілася, не зможу з малою сидіти, вона така вертка…

Посидіти, поки ви на екскурсію з’їздите? Інночко, ну як так можна, ви ж постійно намагаєтеся на мене дитину спихнути…

— От і виникає логічне запитання: а на дідька ми її взагалі з собою тягнули?! Щоб ВОНА відпочила? У труні я бачила спонсорувати такий відпочинок свекрухи, — обурюється Інна.

— Ми жодного дня нормально не розслабилися. Я цілий рік гарувала як проклята, на морі з ноутом сиділа.

Але навіть коли мені треба було попрацювати, з дитиною йшов гуляти мій чоловік, а не його мати! Бо в Ольги Олегівни то тиск, то настрій не той, то «ви на мене дитину спихнули». Нормально?

Тож коли цього року ще навесні зайшла мова про літню відпустку, Інна попередила чоловіка жорстко: матері ні слова.

Поїдуть, коли все буде сплановано, і виключно на умовах Інни: няня їде з ними і живе в одному номері з дитиною.

— І це МИ будемо няню іноді відпускати погуляти й скупатися, а не вона нас, — рішуче заявила невістка.

— Ця дівчинка нас пів року виручала, коли треба було малу з садочка забирати. Женя її любить. А мені психологічно набагато легше заплатити гроші і ВИМАГАТИ виконання обов’язків, ніж заплатити за путівку і ВИПРОШУВАТИ допомогу у свекрухи.

Інна не приховує: вона заробляє в кілька разів більше за чоловіка.

І каже про це не для того, щоб його принизити, а щоб не давати свекрусі сідати їм на голову.

Вона страшенно виснажується на роботі. Зрештою, вона могла б спокійно сидіти в декреті, але тоді не було б ні просторої квартири, ні двох машин, ні цих поїздок на море — на одну зарплату інженера не розженешся.

— А раз я приношу в сім’ю основний дохід, то я й диктую умови. І за свої ж гроші я хочу нормально відновлювати сили: ходити в красиві місця, вечеряти в ресторанах.

Звісно, ми проводимо час із донькою, але коли нам треба побути вдвох, Женя з нянею, яка чудово знає: вона отримає свою зарплату за те, що дитина нагодована, задоволена і в безпеці.

Тож нехай свекруха не ображається. Але її комфорт за рахунок мого відпочинку я більше оплачувати не збираюся.

Тварин удома в них немає, тож Інна з чоловіком просто зачинили квартиру, сіли в таксі й поїхали в на вокзал.

Свекрусі скинули повідомлення вже після приземлення: «Ми на місці. Все добре. Будемо такого-то числа».

Звісно ж, Ольга Олегівна тут-таки обірвала синові телефон, випитала всі подробиці: де, з ким і як. Випитала — і смертельно образилася.

***

Від редакції:
Часом найрідніші люди не розуміють однієї простої істини: допомога має бути допомогою, а не послугою, за яку потім треба платити власними нервами. Сучасні жінки, які тягнуть на собі і кар’єру, і сім’ю, дедалі частіше обирають платити гроші професіоналам, аніж випрошувати розуміння у родичів.

А як вважаєте ви: чи праві діти, коли вважають за краще найняти чужу людину замість того, щоб брати на море рідну бабусю і слухати її докори?