Ось ви запитаєте: з чого розпочнеться історія? А я почну так: Якось одна дівчина на ім’я Лілія. Вона була мандрівницею, любила ходити та відвідувати походи, різні міста. І якось вона зустріла одного хлопця, який сидів біля річки і милувався нічними зірками, природою.
Лілія вирішила з ним познайомитись. Його звали Василь. Лілії здалося це ім’я дуже красивим та привабливим. Вони дуже добре потоваришували. Дівчинці було 9 років, а хлопчику 10 років. Як виявилося, вони навіть навчаються в одній школі.
Василь та Лілія обмінялися телефонами. Після того, як вони обмінялися телефонами, він запропонував Лілії після уроків погуляти. Ось і скінчилися уроки і Василь чекав на Лілію.
Через 5 років Василю було 15 років, а Лілії 14 років. Вони дуже багато проводили часу разом. І коли Василь та Лілія гуляли, дівчинка зрозуміла їй з ним приємно перебувати і що він хлопець про якого вона мріяла.
А мріяла вона про такого хлопця, який проводитиме з нею багато часу і багато з нею мандруватиме. І в той час Василь відчував те саме, що й відчуває Лілія. І за кілька днів Василь вирішив зізнатися їй.
Коли він їй зізнатися, вона так була рада, що заплакала від щастя і сказала, що це взаємно. І в результаті хлопчик запропонував їй зустрічатися, і вона погодилася. Після цієї події Василь та Лілія вирішили на канікулах (літом) поїхати у похід чи на море. Але все ж таки вирішували в похід, адже в поході багато чого цікавого можна побачити і дивитись якась гарна погода.
Коли Лілія та Василь закінчили школу, вони вирішили, що будуть разом навчатися в Києві. Оскільки Василь був на рік старший, він раніше поїхав до Києва, через рік приїхала і Лілія, вони винайняли квартиру та почали разом жити.
Через два роки вони побралися, а ще через три роки вони запланували першу дитину. Історія коханя, яка почалась зі самого дитинства.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…