Люда завжди знала, що в житті доводиться робити вибір, але ніколи не думала, що цей вибір стане таким болючим. Її шлюб з Олексієм, який був старшим на сімнадцять років, здавався їй надійним острівцем у неспокійному морі життя. Олексій був директором великої компанії, людиною діловою, впевненою в собі, і Люда завжди відчувала, що поруч із ним вона захищена від усіх негараздів.
Але з самого початку їхнього спільного життя був один момент, який не давав їй спокою. Щороку Олексій їздив на корпоративи зі своїми співробітниками в заміські будинки відпочинку під Києвом. Це були два дні та дві ночі серед лісів, де компанія святкувала черговий день народження фірми. І щороку, коли Люда питала, чи може вона поїхати з ним, відповідь була одна й та сама:
— Людо, розумієш, це корпоратив для співробітників. Начальство не їздить із дружинами. Це якось неформально, не зручно.
Спочатку вона вірила, що так і є. Хто б міг подумати інакше? Але час минав, і з кожним роком ця ситуація викликала у неї все більше запитань. Здавалося б, після народження дитини щось зміниться, але ні. Навіть коли була можливість залишити малечу на вихідні з бабусею і дідусем, Олексій все одно наполягав, що Люді їхати не потрібно.
Одного разу вона зустрілася з Ліною, дружиною компаньйона Олексія, на каву. Ліна, завжди відкрита і доброзичлива, раптом сказала:
— Слухай, Людо, ти б знала, як мені набридли ці корпоративи! Ми вже стільки разів там були, що хочеться просто залишитися вдома. Усе те саме кожного року, розваги, боулінг, ліс… Але ж ти знаєш, я завжди їжджу з чоловіком. Як без мене?
Ці слова зачепили Люду. Вона зібралася з духом і вирішила запитати прямо:
— Ліно, а хіба можна їздити з дружинами? Олексій завжди казав, що це не прийнято.
Ліна здивовано підняла брови:
— Що? Та що ти, звісно, можна! Всі їздять, хто хоче. Там і з дітьми інколи приїжджають. Це ж просто святкування, нічого особливого.
Люда почувалася обманутою. В її голові миттєво закрутилася купа запитань. Чому Олексій не брав її з собою? Що він приховує? І чому раптом стало так важливо, щоб вона залишалася вдома?
Ці думки не давали їй спокою, і згодом вона дізналася про ще один тривожний факт. Виявилося, що серед співробітників компанії була жінка, яку Олексій колись називав своєю коханкою, ще до їхнього шлюбу. Всі ці роки вона також їздила на корпоративи.
Це викликало в Люди справжню бурю емоцій. Вона любила Олексія, довіряла йому, але тепер не могла зрозуміти, чому він приховував це від неї.
Минуло п’ять років, і, на подив Люди, Олексій сам запропонував їй поїхати на черговий корпоратив. Вона вже не просила, але погодилася, хоч і з відчуттям тривоги. Коли вони приїхали на місце, Люда одразу помітила ту саму жінку — Катю, з якою у Олексія колись були стосунки. Вона поводилася дивно: уникала поглядів, нервово перемикала увагу з одного співрозмовника на іншого, ніби чекала чогось неприємного.
Пізно ввечері, коли більшість гостей розійшлися по номерах, Люда підійшла до Олексія:
— Слухай, Олеже, ти помітив, як Катя поводиться? Щось не так? Вона виглядає ніби напруженою.
Олексій знизав плечима:
— Людо, ти знову надумуєш собі щось. Ми з нею давно закінчили, ще до нашого знайомства. Не варто перейматися через це.
Але Люда не могла позбутися цього відчуття. Її думки весь час поверталися до минулого, до тих років, коли вона не могла поїхати на корпоративи, коли Олексій знаходив тисячі причин, щоб її залишити вдома. Тепер вона розуміла, що ця недовіра виникла не безпідставно.
— Може, ти правий, — відповіла вона, але в її голосі прозвучала нотка сумніву.
Наступні дні Люда намагалася не думати про це, але підозри з’їдали її зсередини. Вона знала, що не може залишити це просто так. Одного вечора, коли діти вже спали, вона вирішила, що настав час діяти.
Наступні дні Люда намагалася не думати про це, але підозри з’їдали її зсередини. Вона знала, що не може залишити це просто так. Одного вечора, коли діти вже спали, вона вирішила, що настав час діяти.
— Олеже, нам треба серйозно поговорити, — сказала вона, сідаючи поруч із чоловіком на диван.
Олексій підняв погляд від ноутбука і побачив рішучість у її очах. Він зрозумів, що цього разу розмови уникнути не вдасться.
— Про що ти хочеш поговорити? — запитав він, намагаючись зберігати спокій.
— Про нас. Про ті корпоративи, на які ти не брав мене стільки років, про Катю і про те, чому вона так нервувала, коли я нарешті з’явилася поруч з тобою. Я більше не можу ігнорувати це. Я хочу знати правду.
Олексій зітхнув, відчуваючи, як напруга починає зростати. Він довго мовчав, наче обдумуючи, як правильно відповісти. Але зрештою він зрозумів, що час грати в ігри минув.
— Людо, я знаю, що ти відчуваєш. І я розумію, чому ти переживаєш. Між мною і Катею колись щось було, але це закінчилося давно. Ти мені важлива, ти моя родина, і я не хочу тебе втратити. Можливо, я дійсно робив помилки, коли намагався не брати тебе на ці корпоративи. Але це було лише тому, що я не хотів, щоб ти почувалася незручно або підозрювала щось погане.
Люда уважно слухала, намагаючись зрозуміти, чи щирі його слова. Вона завжди вірила йому, але тепер у її серці оселився сумнів.
— Але чому ти ніколи не сказав мені правду? — запитала вона. — Чому ти вирішив ховати це від мене?
— Я боявся, що ти не зрозумієш, що це минуле, яке не має значення для нас сьогодні. Але тепер бачу, що це тільки погіршило ситуацію, — відповів Олексій, опустивши голову.
Люда відчула, як напруга трохи спала, але біль і розчарування залишилися. Вона не знала, чи зможе повністю довіряти йому знову, але вирішила дати йому шанс.
— Олеже, якщо ми хочемо зберегти нашу родину, то потрібно бути чесними одне з одним. Я не можу жити з цими підозрами. Якщо ти кажеш, що це минуле, то нехай воно залишиться в минулому. Але будь-яка неправда зруйнує нас остаточно.
Олексій кивнув, погоджуючись із нею.
— Я розумію. І я готовий бути чесним. Більше ніяких секретів.
Вони сиділи мовчки ще деякий час, кожен заглибившись у свої думки. Люда розуміла, що їхній шлюб переживає складний період, але вірила, що вони зможуть подолати ці труднощі, якщо будуть триматися разом.
Тепер їм обом доведеться навчитися жити з цією новою реальністю, де більше немає місця для недомовок і таємниць. Вони вирішили, що будуть працювати над своїми стосунками, будуть відкритими і щирими.
Але Люда знала одне: віднині вона більше не буде закривати очі на ті речі, які турбують її душу. І якщо знову з’являться причини сумніватися — цього разу вона не залишиться осторонь.
