— Образа до небес. Приїхали, подзвонили й сказали, що заїдемо до неї, щоб передати подарунки й гостинці, а вона сказала, що нічого їй передавати не треба, — каже Ольга подрузі.
— О як! Образилася?
— Не те слово. За тиждень, звісно, вона чоловікові моєму все виказала, в собі не втримала, чоловік у повному замішанні, а я сиджу й думаю: а чи не пішла б вона взагалі? Оголошення читаю, шукаю няню, у найнятої людини претензій буде менше. Сама розумієш: гроші віддав — гроші прийняв, ніяких образ, — відповідає Ольга.
Ольга й Антон — подружжя, у них син, якому чотири з половиною роки. Хлопчик ходить до садка, а Ольга теж працює: борги за житло самі себе не виплатять, та й так чоловікові нелегко довелося під час декретної відпустки.
І в Ольги, і в її чоловіка є мами. Сваха по дружині ще працює, а сваха по чоловікові — на пенсії, два роки майже.
Природно, коли син Ольги почав відвідувати дитячий колектив, він почав хворіти.
Усі діти хворіють, так чи інакше. А Ользі треба було працювати без лікарняних, щоб отримати місце начальника відділу.
— Отримала б давно, — усміхається молода жінка. — Але у мене трапився декрет. І так відкладали, поки житло не купимо. Ну і, як заведено, майбутню матір ніхто в начальники садити не став, і місце я упустила. Призначили чоловіка. Знає він набагато менше за мене, зате, як вирішило начальство, в декрет не збереться, хоча і всяке в нинішні часи буває.
Ользі як розраду сказали, що в них є кілька передпенсіонерів на посадах, мовляв, вийде з декрету, на неї подивляться ще раз, а тоді вже… щойно хтось збереться йти — місце її.
І збиралася саме жінка, щоправда, в іншому відділі, але все ж. Ользі з нею домовлятися навіть довелося, щоб почекала кілька місяців, тому лікарняні були проблемою.
Один раз посидів із дитиною чоловік, один раз — мама Олі.
А потім і вони сказали, що їм теж треба працювати. Тоді допомогу запропонувала свекруха, яка вже на пенсії сиділа. Але не безкорисливо.
— Мені й їздити до вас далеченько, і ризик це, сидіти з хворобливим малюком, сама можу заразитися, і гроші потрібні, на пенсії сутужно, — сказала мама чоловіка.
Ольга й Антон розсудили, що мама має право вимагати оплати. За незручності. Умову бабуся поставила таку: вони платять їй фіксовану суму на місяць.
Хворіє онук чи ходить до садка — без різниці. Мовляв, гроші бабуся отримуватиме за те, що вона сидить і чекає дзвінка і нікуди більше підробляти не влаштовується.
— Я ж могла б собі й щось знайти, — сказала тоді мама чоловіка замислено. — І школярів молодших класів зустрічати та на гуртки водити, і з собачками гуляти. Я навіть збиралася щось таке собі підшукати, тож…
Умови сторін влаштували всіх. Свекруха стала раз на місяць або двічі на місяць приїжджати до онука, коли він не міг відвідувати садок. 15 тисяч на місяць — сума, яку мама чоловіка отримувала переказом на картку. Сиділа з внуком без нарікань. Ольга не просила готувати й прибирати, тож бабуся була зайнята тільки онуком.
— Ну, могла кашу зварити, якщо сама не хотіла їсти те, що я приготувала, — згадує Ольга. — А так, я вважаю, що не сильно вона і перепрацьовувала. Син хворів не важко: дати ліки за розкладом, прополоскати горло, в ніс закапати, та в поліклініку сходити — ось і вся робота.
Ольга отримала підвищення минулого листопада, трохи відпустило. А в квітні й травні син не хворів узагалі. Як і в червні з липнем.
У травні свекруха сказала, що йде у «відпустку», мовляв, невістка з роботою все владнала, якщо що — сама зможе й на лікарняний піти, або Антон піде, а вона хоче відпочити.
І знову новину зустріли з повним розумінням. Має ж людина право. Тим паче, що грошей мама чоловіка накопичила, придбала путівку до свого улюбленого Трускавця, поїхала оздоровлюватися.
А наприкінці липня вирішили поїхати за тим же самим і Ольга з чоловіком і сином. Тільки на море, в Одеську область, і на своїй машині. І маму Ольги взяли із собою.
— По-перше, мама на цю машину грошей нам давала, а по-друге, мама нам на відпочинку ще й допомагала: відпускала нас із чоловіком погуляти ввечері, та й син у номері з нею жив, а не з нами, — каже Ольга.
Їхали на два тижні. Свекруха знала. Але про те, що в рівняння вписана ще й сваха, їй стало відомо лише в процесі відпустки.
І все: на дзвінки й повідомлення відповідати перестала, лайки фоткам онука й сина з невісткою в соціальних мережах не ставила. Коли повернулися — відмовилася від зустрічі.
— А тому що це свинство, — висловила зрештою свекруха образу синові. — Я з вашою дитиною весь рік на лікарняних сиділа, моталася до вас, про себе забувала, а на море ви іншу бабцю повезли, я не вгодила обличчям чи що?
— Мамо, ну, адже ти їздила відпочивати, три місяці ще не минуло. Якщо хотіла на море — треба було їхати на море, а ти сама захотіла до Трускавця, — відповів Антон мамі.
— Сама, ага, — посміхнулася мама. — На свої грошики дорогу, проживання, розваги — все оплатила сама.
Сумніваюся я, що сваха оплачувала і номер, і інше.
Мама Ольги дійсно не оплачувала ні бензин, ні проживання, ні харчування.
Могла запросити доньку із зятем у ресторані посидіти, на базар могла рано-вранці поїхати й фруктів усім купити, онука на атракціонах водила кататися. Але основні витрати несли Ольга й Антон.
— І я нічого поганого в цьому не бачу, — вважає Ольга. — Мама допомагала. І морепродукти купляла на всіх. І грошима, і з дитиною. І нічого за це вона не вимагала, цінник не виставляла. Свекруха захотіла грошима отримувати? Які проблеми.
Заробила і з’їздила. Якби вона просто так з онуком сиділа, то її повезли б ми як премію. Мама моя не сиділа? Ну, так від неї була підтримка іншого роду. Загалом, буду шукати синові няню. Свекрусі я навіть пропонувати вже не стану.
Чи вважаєте ви, що фінансова винагорода може замінити щиру родинну допомогу, чи вона лише створює відчуття ділових відносин у сім’ї?
Адже коли у відносинах з’являється прайс-лист, родинні почуття ризикують перетворитися на звичайний бізнес-проєкт.
