Прочитав історію про те, батьки позбавили спадщини, і напишу свою, оскільки у мене ситуація така сама. Молодший брат (34 роки) притягнув дружину та двох дітей, прописав до нашої спільної квартири. Ми погодилися, адже не на вулицю їм йти. І вони увесь час на шиї у батьків висіли, не працювали.
Квартира за частинами розподілена на 7 частин. Дружина в нього загуляла, сталося розлучення. А мама примудрилася ще й дачу на онука переписати.
Мама невістці і однокімнатну квартиру допомогла придбати, правда невістка додала трохи своїх грошей.. І машину їм купила. А коли я запитав, чому так, сказали, що дача тебе не стосується. Як це не стосується?
Я працював, будинок робив, корчував, все з нуля починали, там раніше тільки сосни стояли. До речі квартира трикімнатна 80 м2 і я кажу, що забираю свою частку і все. Мати каже: «ні, я продаю квартиру, і купую будинок, і ніяких доль не буде».
Я вже не впевнений, що вона знову не оформить на онуків, хоч і крім них та інші онуки є, яких вона не бачить. Раз привіз їй свого сина посидіти, вона різко відшила, сказала, що ніколи. Після цього дружина сказала, що більше не поїде до них.
Хоча з тими онуками возиться постійно, коротше живуть, де баба там і вони, бігають за нею: баба їсти, баба їсти. Хотів тоді сказати: іди у мами з татом проси.
І ще всі родичі кажуть, що молодший брат не нашої породи: Ти подивися, ви схожі на батька і на матір, а він смаглявий. Можливо, це гени такі».
Але мене це глине досі, просто я був тоді ще молодий і не надавав значення цьому, але ходив до нас один смаглявий мужик двері встановлював. Мама мені казала, щоб батькові не говорив, батько тоді по відрядженнях їздив.
Значить не дарма він її часто ображав. Та й тато не проти був погуляти, я його теж не здавав. Не хотів напевно, щоб розлад у сім’ї був.
Я ось теж сиджу і думаю забрати цю часточку чи нехай живуть своєю дружною родиною. Тоді дружина не зрозуміє. Вона й тоді була проти всяких прописок, хоч каже, це мене не стосується.
Мені ніби й не потрібна ця частка, жити є де, але ж вони ходитимуть і посміхатимуться, що нагріли мене. А я теж хочу ходити та посміхатися ним.
Як у такій ситуації бути? Я не хочу виявитися слабаком в очах дружини та дітей. Вони ходять і шепочуться за спиною, мене це вже дратує.
