Складні стосунки з матір’ю. Мені 36 років, у розлученні вже 6 років, а моїй дитині 11 років. Із батьком дитини не спілкуюся. Здобула вищу освіту, але не працюю за спеціальністю. Відносини з мамою дуже важкі, хоч і живемо далеко одна від одної, бо вона мене ненавидить.
Вона постійно контролює мене. Досі чую від неї причіпки з кожного приводу. Все, що б я не зробила, все не так. Я погана дочка, я нічого не досягну і дитину я погано виховую. Вона доклала максимум зусиль, щоб розлучити мене з моїм чоловіком. І досі я не можу влаштувати життя. Як тільки в мене з’являється чоловік, я відразу стаю, за її словами, жінкою, що гуляє.
З самого дитинства я була мало не найгіршою дитиною на всьому білому світі. Я виросла, закінчила виш, поїхала від неї. Але мама мене не залишає в спокої, .вона регулярно приїжджає. Сварить мене за те, що не так прибираю, не так виглядаю, не то кажу.
Вона псує мої стосунки з моєю дитиною. Син після її від’їзду стає некерованим. Всі мої подруги погані і на роботі мене не поважають, так каже моя мама.
Ми постійно з нею лаємося. Мене це сильно спустошує. А вона ніби навмисне провокує мене, щоб ще раз довести, що я нікчемна. Але ж вона мама, а мами мають любити. Я більше не можу. Що мені робити? Як мені позбутися таких стосунків? Як змінити її ставлення до мене?
— Мамо, Богдан з нами їхати не хоче. На кухні пахло печеною картопелько з свіжим…
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…