Складні стосунки з матір’ю. Мені 36 років, у розлученні вже 6 років, а моїй дитині 11 років. Із батьком дитини не спілкуюся. Здобула вищу освіту, але не працюю за спеціальністю. Відносини з мамою дуже важкі, хоч і живемо далеко одна від одної, бо вона мене ненавидить.
Вона постійно контролює мене. Досі чую від неї причіпки з кожного приводу. Все, що б я не зробила, все не так. Я погана дочка, я нічого не досягну і дитину я погано виховую. Вона доклала максимум зусиль, щоб розлучити мене з моїм чоловіком. І досі я не можу влаштувати життя. Як тільки в мене з’являється чоловік, я відразу стаю, за її словами, жінкою, що гуляє.
З самого дитинства я була мало не найгіршою дитиною на всьому білому світі. Я виросла, закінчила виш, поїхала від неї. Але мама мене не залишає в спокої, .вона регулярно приїжджає. Сварить мене за те, що не так прибираю, не так виглядаю, не то кажу.
Вона псує мої стосунки з моєю дитиною. Син після її від’їзду стає некерованим. Всі мої подруги погані і на роботі мене не поважають, так каже моя мама.
Ми постійно з нею лаємося. Мене це сильно спустошує. А вона ніби навмисне провокує мене, щоб ще раз довести, що я нікчемна. Але ж вона мама, а мами мають любити. Я більше не можу. Що мені робити? Як мені позбутися таких стосунків? Як змінити її ставлення до мене?
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…