Марина нервово крутилася кухнею, звіряючи список з продуктами в наявності. До свята залишалося менше доби, а їй усе ще не подобалося її меню. Салати, закуски, гаряче – все здавалося недостатньо продуманим.
Хотілося здивувати близьких, врахувати смаки всіх. Але відтоді, як свекруха, Тетяна Миколаївна, оголосила себе «головним куратором застіль», майбутнє свято перетворилося на кошмар.
«Не став на новорічний стіл олів’є!» – вимагала свекруха. Ця фраза досі звучала в її голові. Тетяна Миколаївна вимовила її з такою категоричністю, ніби йшлося не про салат, а про доленосне рішення, від якого залежало майбутнє їхньої родини.
— Яка дурниця! Без олів’є? Ну хіба це Новий рік?
Вона пам’ятала всі новорічні вечори, коли росла. Олів’є завжди займав центральне місце на столі. І розходився він на ура. Ну ось так вже вийшло…
Це був один із тих рецептів, які передавалися у спадок, і для неї відмовитися від олів’є означало б зрадити сімейні традиції.
Але от невдача – з появою Тетяни Миколаївни все стало інакше. Коли Марина тільки вийшла заміж за Андрія, вона й не підозрювала, наскільки ревно свекруха ставиться до своїх правил. Весь перший рік шлюбу вона старанно підлаштовувалася, прогиналася під її стандарти, слухала нескінченні поради. Але зараз, її терпіння підійшло до кінця.
— Ну ні, цього разу я поставлю на стіл те, що хочу! – рішуче сказала Марина, дістаючи з холодильника продукти для олів’є.
Щойно вона почала нарізати огірки, як пролунав дзвінок. У неї тьохнуло серце: це могла бути тільки Тетяна Миколаївна.
— Слухаю, – обережно сказала вона, підносячи телефон до вуха.
— Мариночко, ти ж пам’ятаєш, так? Без олів’є. Це вже точно не модно в наш час, це пережиток минулого, тим паче не легкого минулого. Я тут знайшла прекрасні рецепти в інтернеті. Салат із морепродуктами, канапе з авокадо і креветками… Цього року стіл має бути вишуканим.
— Тетяно Миколаївно, я не збираюся готувати ресторанне меню. І Андрій любить олів’є. Та й я хочу зробити те, до чого звикла з дитинства.
У слухавці настала довга пауза. Марина знала, що зараз буде.
— Люба моя дівчинко, але ми не в радянські часи живемо! Хто зараз узагалі це їсть? Усе має бути легким, витонченим. Та й Андрій казав, що ти захопилася майонезом, це ж шкідливо! – голос Тетяни Миколаївни звучав ображено. – Ти ж хочеш, щоб усе було красиво і корисно?
— Тетяно Миколаївно, – Марина відчула, як у грудях закипає роздратування, – я вже все вирішила.
— Ну, звісно, якщо ти вирішила… Але я попереджала. Якщо у вас стіл буде з олів’є і без вишукувань, я до вас не приїду.
Марина збиралася щось заперечити. Але не хотіла псувати собі настрій.
Вона кинула телефон на стіл і глибоко вдихнула. «Невже свято варте того, щоб сваритися?»
Тиша на кухні здавалася гнітючою. Десь на вулиці було чутно викрики, люди радісно готувалися до зустрічі Нового року. А вона стояла і думала.
— Марино? – почувся знайомий голос з-за дверей. Андрій увійшов на кухню, кинувши на стілець свою куртку. – Що сталося?
— Мама твоя дзвонила, – похмуро відповіла вона. – Знову про олів’є. Можеш собі уявити? Тепер вона каже, що якщо я його приготую, вона не приїде.
Андрій підійшов ближче, обійняв її за плечі.
— Ну і нехай не приїжджає, – спокійно сказав він.
Марина здригнулася.
— Що? Ти так спокійно це кажеш?
Андрій усміхнувся.
— Ну а що? Нехай! Я втомився від цих її правил. Новий рік – наше свято, не її. Чому вона завжди має вирішувати за нас?
— Ти впевнений? – Вона подивилася на нього зі здивуванням. – Але ж це твоя мама…
— І що? – Андрій похитав головою. – Я тебе люблю, Марино. Ти завжди намагаєшся їй догодити, але пора вже думати про себе. Готуй, що хочеш, головне, щоб ми були щасливі.
Він поцілував її в щоку. Марина раптом відчула, як напруга повільно відпускає. Увесь цей час вона намагалася догодити, а потрібно було всього лише зупинитися і зробити разок по своєму.
Вона рішуче розвернулася до столу, взяла ніж і продовжила нарізати продукти для олів’є. У цей момент вона зрозуміла, що цей Новий рік буде їхнім – її та Андрія. Усе буде як вони хочуть. А кому не подобається – нехай у гості до них і не приїжджає. Усе-таки в неї ідеальний чоловік!
Не став на новорічний стіл олів’є – вимагала свекруха.
Андрій зателефонував мамі:
— Мамо, цього року в нас на столі не буде вишукувань. Буде олів’є і смажена курочка з пюре. Усе по-домашньому, як ми любимо. Хочеш вишукувань – іди в ресторан.
— Як? Синку! Ви що там надумали? Як можна так псувати святкове застілля?
— Мамо, це наш стіл і ми поставимо туди те, що самі хочемо. Без твоїх порад обійдемося. Якщо думаєш нас критикувати – краще не приїжджай. За першого ж зауваження з твого боку за двері виставлю. Зрозуміла?
— Як ти зі мною розмовляєш?
— Як дорослий, самодостатній чоловік. Я більше не дозволю тобі вказувати моїй дружині, що їй робити. Так на тебе прилади на стіл ставити? Чи не приїдеш?
— Не приїду! Краще до сусідки піду. Вона вчора в магазині морепродукти брала та ікру, я бачила.
— Як знаєш. Мій дім для тебе завжди відкритий, якщо ти в нього йдеш не своїми цінними вказівками. З прийдешнім Новим роком, щастя і добра.
