Зрада громадянської дружини. Я жив у злиднях у радянській родині, що ввібрала цей дух раціоналізму (продукти харчування, викинуті у сміттєвий бак, гайки, коробки, речі, у тому числі й навіть білизну білизну). Все збирається і мчить у будинок, де переться, приводиться в порядок і носиться самою людиною, а решта лежить до свого часу.
Вона програміст, працює, є дві квартири та кімната в комуналці, є дитина наша спільна, яку зараз намагається любити, але мене будь-якої миті готова вигнати зі свого житла.
Є я, хто знає її вади, думав, що все. Знайшла забезпеченого чоловіка, всім каже напівправду чи мовчить, максимум ту правду, яка їй вигідна.
Усіх чоловіків одразу будує і деякі, хто відчуває її силу, закохуються. При цьому зауважують її недоліки, критикують, але якщо сварка (вона ображається), то розрив, при цьому легко доступна для близькості і викликає почуття довіри.
Мене звичайно відразу намагається вигнати. Довела мене до інсульту і дала мені вітамінки для покращення якості крові, все інше шукай сам, сам лікуйся. Одночасно потай від мене зустрічалася з іншими, а тепер заявила, що мені вона нічого не обіцяла і більше ніяких інтимних відносин зі мною не буде.
Йти мені нікуди, лікуюся, їжджу лікарями на випадкові гроші і не знаю, що робити з нею і з собою.
— Та нормальне в мене було дитинство, як у всіх, — зітхає Тетяна. — Ніхто…
Нашій Ксенії от-от стукне тридцять п'ять. Жінка вона вільна, під вінцем ніколи не стояла. Діточок…
Мене звати Аня. Мені 32 роки, і я маю власну квартиру в Києві. Купила її…
— Ти зовсім про родину не думаєш, — мати стояла на порозі квартири, стискаючи ручку…
— Ой, Оленко, ну й дала ж ти маху! Як уже на те пішло, треба…
Зінаїда Федорівна впевнено штовхнула двері кухні й різко загальмувала на порозі. Пакет із порожніми пластиковими…