Історія ця про те, як власний син виживає мене із квартири. Живемо в однокімнатній квартирі разом із дорослим сином. Йому 28 років, неодружений. У цьому він звинувачує нас, що він не має нормального житла.
Син працює, але заробляє мало, вистачає лише на життя, відкласти не виходить. У нас теж ніяких накопичень немає, хоч усе життя пропрацювали. Чоловік учитель, а я бібліотекар.
Цього року його колишній однокласник запропонував поїхати з ним до Чехії. Чимало друзів сина поїхали на заробітки за кордон, дехто вже й на квартири заробив. Цей друг їде вже втретє, але син відмовився.
Я не можу його змусити, але все ж таки не обурилася і сказала, що пора вже дорослішати, а не чекати нашої поки нас не стане, щоб отримати цю квартиру. Син образився, зараз повністю нас із чоловіком ігнорує.
У мене в селищі мешкає мама. Будинок хороший, але там немає роботи. Але син не раз уже натякав, що ми маємо виїхати і жити там, звільнивши йому нашу квартиру.
Як жити далі не знаю просто. Син створює таку обстановку, щоб ми не витримали і поїхали. Але я не вважаю це чесним і правильним – він сам може і повинен про себе подбати, а не лінуватися і жити за наш рахунок. Чи я не маю рації?
Оленка навшпиньках зайшла на кухню і завмерла перед холодильником. Вона ледве дихала від передчуття. Вчора…
У нашій родині роками тримався непорушний закон: я на кухні спину гну, а свекруха —…
Оксана мала одну звичку, з якої її чоловік Андрій завжди добродушно підсміювався. Вона вела зошит…
— Іро, та ти в нас тепер як пані живеш! — Лариса прискіпливо провела пальцем…
Мені 59 років. Торік я завела «блокнот радості». Пишу це, і самій трохи смішно. Звучить…
— Ти ж не забула, що я сьогодні ввечері їду до Сергія на день народження?…