Мене турбує, що чоловік крім аліментів, оплачує всі витрати на дочку, у мене виникає питання, чим займається його дружина, і якщо він такий поганий чоловік, тоді чому вона проводить з ним стільки часу

Я просто не можу не поділитися своєю історією, оскільки вона, як на мене, не зовсім звичайна. Справа в тому, що мій чоловік постійно спілкується зі своєю колишньою дружиною.

Вони мають спільну дитину, доньку першокласницю. У розлученні вони вже чотири роки, ми одружені лише рік. До цього Павло теж з ними спілкувався, відвідував доньку у вихідні, коли ми одружилися, він приводив її і до нас.

Мені було не дуже приємно все це, тому що ми теж плануємо дітей і я боюся, що він любитиме їх менше. Він дуже прив’язаний до доньки, а його постійно мучить відчуття провини перед нею.

До першого класу вони вели доньку разом. Збоку подивитися, справжня щаслива родина. Потім постійне спілкування телефоном із колишньою дружиною про те, чи звикла Яна вже в школі, як займається, як вчителі відгукуються про неї.

Чоловік ходить на збори до школи, потім одразу ж дзвонить колишній дружині та звітує про те, що там відбувалося. Дівчинка ще займається танцями, і Павло часто відвозить її на заняття, а якщо забирає її та везе додому, то завжди приїжджає пізно.

На мої запитання відповідає, що просто спілкувався із дочкою, обговорювали із дружиною її успіхи. Чоловік бачить, що мені все це не подобається, але завжди заспокоює, що їх нічого більше не пов’язує, окрім дитини і оскільки в нас поки що немає своїх дітей, вона може більше приділяти уваги доньці.

Але мене так само турбує, що він, крім аліментів, оплачує всі витрати на дочку. У мене виникає питання, чим займається його дружина, і якщо він такий поганий чоловік, тоді чому вона проводить з ним стільки часу?

Я почуваюся зайвою. Мені здається, що їм знову добре разом і його колишня дружина тільки чекає на зручний момент, щоб повернути його назад.

Я сама вже вирішила поговорити з чоловіком відверто, щоб сказати, що я не хочу їм заважати, але й не хочу, щоб мене обманювали, але днями дізналася, що чекаю дитину. Не знаю що робити.

Чоловіку поки що не сказала. Розумію, що йти від нього вже пізно, але й терпіти далі все я не маю наміру.