Заміж вийшла у 25 років, бо вже хотілося сім’ю, дитину. Чоловік добра, порядна людина, але любові особливої в мене до нього не було. Я жила спокійним розміреним життям і, загалом, була задоволена ситуацією.
Паралельно, спілкуючись із друзями чоловіка, мені був близький за духом один із них, ми були на одній хвилі — жарти, інтереси, обговорення чогось. Ми розуміли одне одного з півслова. Могли почати обговорювати книгу та говорити до ранку, а вранці йти на роботу.
Так тривало близько п’яти років, потім друг чоловіка прийняв собі рішення бути зі мною. Він обірвав усі зв’язки з моїм чоловіком (чоловік досі не дуже розуміє, куди він несподівано зник) і розпочав активні дії щодо мене. Він знав, чого мені не вистачало, і зумів мені це дати – чудове спілкування, захоплення та обожнювання, шикарна близькість.
Але цілі, на жаль, у нас були різні. Мене влаштовувало бачитися з ним періодично і брати моменти для щастя, він же прагнув розвести мене з чоловіком і створити сім’ю зі мною. І після 2-3 років наших таємних стосунків наш таємний роман перетворився на жах. Він почав пити (це також його гени, батько був таким), загрожувати викриттям, шантажувати мене, кілька разів заявляв, що піде з цього життя і вимикав телефон.
Одного разу приїхав у мій дім (благо чоловіка не було) з метою остаточної розмови. Ми сварилися, потім мирилися, хтось із нас не витримував, дзвонив, і все починалося по новій. Я то хотіла до нього піти, то ставало страшно через його випивки, і не хотілося позбавляти дитину рідного батька. Так було ще два роки.
Потім я надовго поїхала у відпустку і пообіцяла подзвонити після приїзду. Але повернувшись через півтора місяці, я не знайшла в собі сили зателефонувати. Мені просто було страшно. Я набиралася духу цілий рік, перш ніж зробити дзвінок.
Зателефонувавши, я дізналася, що після нашого останнього побачення він активно почав шукати нову дівчину, через місяць він її знайшов і ще за місяць вона повідомила, що чекає дитину.
Тобто на момент мого дзвінка вони вже були одружені, і вона ось-ось мала народити. Жінку я бачила на його фото, вона відверто негарна і абсолютно не в його смаку, навіть ревнощів до такої не виникло. Ми поговорили більш-менш на спокійній ноті і поклали слухавки.
Але потім я стала помічати, що об 11, 12, годині ночі він щодня заходить у мої статуси в соц. мережі сидить на моїй сторінці, лайкає все по десятому колу. Через три тижні я запитала, навіщо він це робить. Він психанув промовою про те, що дружина у нього не красуня, але він її шалено любить, неймовірно вдячний за увагу, турботу, жіночу ласку, сім’ю та майбутню дитину. Після чого мене заблокував.
Досі ми не спілкуємось, не бачимося, я не знаю, як він. Мучить питання: «Чи правильно я вчинила, чи не пройшла повз кохання всього мого життя?». Турбувати його ніколи не буду, і щиро хочеться вірити, що він знайшов своє щастя, але при цьому внутрішня спустошеність, відчуття, що моєю любов’ю скористалися і викинули через непотрібність. Не знаю, як далі жити. Рада, якщо комусь моя історія допоможе не зробити помилок і зробити правильний вибір.
