Мені 19 років, у мене є син, якому лише 1 рік, його батько так і не знає, що він народився. Це вийшло випадково на корпоративі. Я як дізналася, що чекаю дитину, одразу звільнилася і більше його не бачила. Довго мучилася із запитанням сказати чи ні.
Але ще й боюся, він із багатої сім’ї, а я просто звичайна. А що коли він забере сина? Через деякий час я знайшла іншого хлопця, зараз разом живемо на орендованій квартирі. Він працює зварювальником. Я ж, коли хотіла піти на роботу, дізналася, що знову чекаю дитину.
Термін не великий, тижнів зо три, і ось що робити, розуму не докладу. Залишити дитину, але мучать сумніви, а чи не кине він потім мене? А як житимемо далі? Чи витягне він один нашу сім’ю? А якщо позбавлятися від цього, то також складно. Адже всі знають, який це гріх.
Але й жити у злиднях із двома дітьми, теж особливо бажання немає. Хоча хлопець і радий і розписатися пропонує. Але тоді знову потім переїзд та орендована квартира. Не знаю, чесно, так утомилася від цих думок.
