Не можу зрозуміти, навіщо я потрібний своїй дружині.
Ми живемо у шлюбі давно. Зовні все пристойно, ми спокійні люди, але щастя немає. Нема радості від стосунків. Нема радості від спілкування, від взаємного дозвілля, близькості. Власне, всього цього майже немає. Якщо говорити про себе, то я не відчуваю потреби.
Я не прагну розлучення, але й так жити не хочеться. Не вдається вести діалог. Дружина намагається уникати відвертих розмов.
Мені здається, вона їх боїться. Каже, що вона не має на це душевних сил. Але іноді в неї проривається і розмови таки трапляються, хоч і короткі. На запитання, чи я їй потрібен, відповіла, що потрібен. Для того, щоб бути повноцінною, захищеною.
Прочитав статтю «Психологічно здорова сім’я». Там був пункт 6. Ми разом, тому що хочемо цього. Відносини — це радість від спілкування, а не вирішення своїх проблем, закриття травм, потреб та особистісної неспроможності партнером». Виходить, що я потрібний для вирішення її проблем, іншого й не потрібно? Що ж робити?
Петро, 50 років
Коли Оксана вперше переступила поріг сусідського дому з трилітровою банкою теплого молока, вона не знала,…
Наприкінці квітня Ганна Петрівна приїхала до своєї невеликої садиби в садовому товаристві під Черкасами. Як…
Я дивилася на них обох і відчувала, як під грудьми зрадливо завмирає серце. Знаєте, кажуть,…
Я стояла посеред кімнати з тацею в руках і відчувала, як усередині закипає суміш відчаю…
— Бачила сьогодні Наталю, — наче між іншим сказала Олеся, хоча в її голосі аж…
Кажуть, материнське серце бездонне — усе стерпить і все простить. А от моє... моє не…