Старша сестра живе цивільним шлюбом із чоловіком уже п’ять років. Нині їй 41 рік і вона чекає дитину. Довго чекала на пропозиції руки та серця, але вирішила народити дитину, а там як буде. Я б могла її зрозуміти, якби ця дитина була першою. Роки минають, а мати дитину шансів дедалі менше. Але це буде її третя дитина. Дві її доньки від першого шлюбу (14 та 18 років) живуть із нашими батьками, сестра у свого чоловіка.
Я не схвалюю її рішення, але нічого не говорила, доки не дізналася, що старша племінниця теж чекає дитину від свого хлопця і збирається привести його до себе, тобто до моїх батьків. Хлопець іногородній працює, але квартира двокімнатна. Це означає, що молодша житиме в кімнаті дідуся та бабусі. Я взагалі не розумію, як це все буде. Жити людям похилого віку в такій обстановці, з підлітком в одній кімнаті і з малюком у квартирі!
Я висловила свої претензії сестрі, щоб вирішувала питання з дітьми сама, а не перекладала на матір та батька. Якщо двом старшим вона не може нічого дати, навіщо заводити третю дитину? Сестра відповіла, що я можу забрати батьків до себе, адже маю свій дім! Але це будинок мого чоловіка, і я не можу розпоряджатися ним, не зважаючи на його інтереси. А він категорично проти. Нічого не має до моїх батьків, але не хоче потурати «дармаїдцям», як він сказав.
Чому це батьки повинні йти зі своєї квартири? І я не розумію, як племінниці житимуть разом одні, особливо якщо переїде хлопець старшого та народиться дитина. Адже наймолодшій всього 14 років. Мама готувала на всіх, стежила за порядком, а тут вони залишаться самі. Матері теж до них справи немає, бо вона чекає на дитину.
Мене дуже дратують такі безвідповідальні люди. Мені шкода батьків, які на старість отримали таке. Але й не виженуть же вони онучок! Ситуація безвихідна. Я переживаю, що молодь не дасть спокою старим людям, особливо мамі. Що робити, підкажіть? Сестра нічого не хоче слухати, їй головне, що доньки мають де жити, і вони їй не заважають.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…