З чоловіком розлучилися роки два тому, зараз маю другий шлюб. Син важко переживав прощання з батьком, хотів навіть залишитися жити з ним, і зараз вони часто спілкуються. Я не перешкоджаю, розуміючи, що хлопчик у мене зі складним характером, я сама з ним не впораюся.
До того ж, він не знайшов спільної мови з вітчимом, і це окрема проблема. Спочатку мій другий чоловік намагався потоваришувати з сином, але той йому зухвало, грубіянив і на контакт категорично не йшов. Тоді чоловік посів нейтральну позицію і залишив його у спокої.
Але періодично між ними все одно виникають сутички, а нещодавно дійшло до рукоприкладства. І не з боку вітчима, як ви, мабуть, подумали, а навпаки, мій шістнадцятирічний син у сторону чоловіка. Причиною стала на перший погляд досить безневинна фраза, що мій син такий самий упертий баран, як і його батько.
Реакція була жахлива: син спочатку в грубій формі виштовхав вітчима з кімнати, а наостанок ще пнув. І ще навздогін крикнув, що якщо той ще скаже щось подібне до його батька, то він йому ще щось зробить. А він може, бо з дванадцяти років займається у секції боксу.
Мені ледве вдалося заспокоїти чоловіка. Звичайно, для будь-якого чоловіка отримати тумаків від підлітка величезне приниження, і, за ідеєю, я маю стати на його бік. Але цим я остаточно зіпсую відносини з дитиною, а цього я допустити не можу.
От і не знаю, як бути і що робити, щоб розрулити цю ситуацію. Невже мені колись доведеться робити вибір між сином і чоловіком? Я до цього не готова.
