Понад два місяці я була у вільних відносинах, які були досить перспективними. Нам по 26 років обом, і замість серйозних стосунків він запропонував мені вільні, бо він уже мав тяжкий досвід у стосунках до мене. Я погодилася, бо зрозуміла його ситуацію, бо сама зіткнулася з тим самим до нього.
Хлопця звуть Вадимом, він дуже гарний. Ми з ним спали у всіх сенсах цього слова (була близькість і ночували одне у одного), допомагали одне одному, чим могли навіть по дрібниці, готували одне одному, разом їли, загалом, абсолютно все. А ось близькість, на жаль, він не ініціював, все було в моїх руках і активізувалась у цьому плані теж тільки я. І я щиро не розуміла, в чому річ, коли Вадим відмовлявся. Напевно, я йому здалася нав’язливою.
Весь листопад та грудень ми провели разом, включаючи Новий рік. Під Новий рік мені наснився сон, що Вадима веде моя стара знайома, яка вічно мені заздрила і колись відбила мого колишнього хлопця. Як Вадим надсилає мені фотки, де вони цілуються та обіймаються. Прокинувшись, я не надала особливого значення, але вирішила з Вадимом поговорити про це, попередити, застерегти його. Хоча він знав ще з самого початку, що вона мені не подруга, але він не знав її.
І 31 грудня сталося “диво” – вони познайомилися! Я дізналася про це через кілька днів, тому що він став пропадати. Другого січня ми домовилися, що він прийде до мене, але ввечері того ж дня, коли я на власні очі побачила, що він іде до неї, я була шокована (м’яко сказано). Потім він пише мені, мовляв, подивимося, чи я прийду.
Боляче було від того, що я була в нього першою, у якої він взагалі залишився на ніч і першою, кого він привів у свій будинок, що будується. А тепер не перша. Перша Олена, як мені здавалося, у його житті.
Але мою «суперницю» звуть так само, яка зла іронія! Ми всі вільні люди, не пов’язані узами шлюбу та без дітей. Ми розмовляли з ним про все, теми знаходили самі себе. Як же так вийшло, що людина зрадила мене?
Мені було з ним дуже добре, і це було взаємно, ми про це прямо говорили одне одному. Від Вадима я хотіла б дитину. Я всерйоз до нього ставлюся, але після цього вчинку я збираю себе по шматках. Я дистанціювалася вже надовго, ми не спілкувалися місяць із того самого дня (2 січня). Ні дзвінком, ні смс просто нічого від нього. Жодних проявів.
Як ви вважаєте, чи подобалася я йому взагалі? Чи повернеться він до мене? Я не хочу втрачати його, але, певне, вже втратила. Шкода, що не попередила його. Будь ласка, допоможіть мені порадою.
