Чоловік сказав, що я сиджу в нього на шиї. Жили з чоловіком щасливо і чудово три роки, доки не з’явилася дитина. Потім усе змінилося. Людину начебто підмінили. Дитиною він взагалі не займається. Додому почав приходити дедалі пізніше, пояснюючи все тим, що треба тепер більше заробляти.
Все змінилося просто на 180 градусів. А до цього чоловік ще почав займатися мережевим маркетингом. Додому він приходить після десятої, не раніше. Із сином не любить гуляти, бере його на руки максимум на п’ять хвилин. Я дуже втомлююсь, завжди одна з дитиною. А чоловік вимагає ще, щоб я читала та дивилася літературу про мережевий маркетинг, допомагала йому. На те, що я втомилася чи часу нема, взагалі не реагує.
Відносини змінилися сильно. Мені навіть не хочеться, щоби він додому приходив. Не так за себе прикро, як за малюка. Адже ми його так чекали. Чоловік запрошує у гості друзів, не погодивши зі мною. Вважає, якщо він заробляє гроші, то я мушу радіти і все робити так, як він хоче.
Якось мені кинув фразу в обличчя, що я сиджу на його шиї. Я йому запропонувала помінятись місцями, щоб у декреті посидів він. Після цього розмови про роботу припинились. Нині може не прийти додому.
Постійні скандали, постійні нерви. Коли дитині виповниться рік, хочу розлучитися. До сина він все одно не виявляє жодного інтересу. Різниця у віці у нас із чоловіком 12 років. Йому 37, мені 25 років. Чи може тому таке ставлення до мене?
