Мені 37 років, одружена, двоє дітей. Ніколи не відрізнялася якимось особливим темпераментом, чоловікові не зраджувала.
Десь півтора року тому мені в одну з соцмереж почав писати якийсь анонім. Акаунт, який не вказував ні на які дані, не було вказано ні віку, ні положення. Знаєте, таке буває, іноді пишуть усілякі непристойності, зазвичай кидаєш у чорний список, і все на цьому кінчається.
Але тут якось поступово, непомітно мене затягло у це спілкування. Спочатку просто посилання на будь-які ресурси з відвертими відео, розповіді, фото. Потім перегляд фільмів для дорослих та взаємне обговорення.
Спочатку я ставилася до всього несерйозно. Але потім якось так зрозуміла, що спілкування з цим невідомим мене справді чіпає. Я чекаю від нього нових повідомлень, мені цікаво, що там буде і все таке. До того ж там торкнулися деякі теми, які мені цікаві, але я приховую такий інтерес від чоловіка.
Потім я почала навіть отримувати задоволення від спілкування і під час нього. Тепер, зараз таке спілкування мені навіть цікавіше, ніж звичайна близькість з чоловіком. Чесно кажучи, навіть під час близькості до чоловіка, я представляю сюжети з роликів та оповідань, які мені підкидає мій невідомий співрозмовник.
Це спілкування розбещує мене, я розумію, що частіше почала думати про близькість. І при цьому я не уявляю, хто це може бути.
Дуже лякає, що в нього є все наше листування, іноді думаю, що це хтось зі знайомих. Але все одно не можу зупинитися. Останнім часом навіть виконую будь-які завдання зі звітами для нього, розумію, що це ненормально і може погано скінчитися, але нічого не можу з собою вдіяти.
— Його квартиру переписали прямісінько перед нашим весіллям, але чоловік усе одно не хоче йти…
— Мамо, ти серйозно?! Він що, знову зняв гроші з моєї картки?! Валентина Степанівна так…
Зрада у шлюбі — це далеко не завжди чужі парфуми на комірі сорочки чи потайки…
Мене звати Тамара, мені 62 роки. От уже два роки, як я переїхала жити до…
Ніні Іванівні вже перевалило за вісімдесят. Мешкала вона в невеликому селищі, яке, щиро кажучи, більше…
Паркан сусіда Юхима я бачила зі свого кухонного вікна щоранісінько. Ох і гарний же був…