Ніколи не думала, що зіткнуся з такою проблемою. Мене неймовірно дратує мій зять. Моя дочка у шлюбі з ним уже 8 років.
Одружилися, коли вона була ще зовсім дитиною — навчалася в інституті, а він тоді інститут кілька років, як закінчив. Він приїхав відпочивати з друзями до нашого міста та випадково познайомився з моєю донькою, яка проводила у мене літні канікули.
Вона навчалася і працювала у столиці, де і жив мій майбутній зять. Спершу він мені дуже сподобався.
Інтелігентний, вихований хлопець, дуже ввічливий, начитаний, при цьому багато чого може робити своїми руками. Ну, а моїй дочці найбільше сподобалася у ньому зовнішність.
Він досить симпатичний хлопець. А моя дочка багато років комплексувала через свою зовнішність. Для мене вона найкрасивіша на світі.
Ну, і якщо судити об’єктивно, а не упереджено, як мати, то вона цілком добре виглядає. Ось тільки вона сама в це не вірить. І, на жаль, так у неї складалося, що ніколи в неї не було шанувальників, як у інших дівчат, як було в мене в юності.
А тут гарний хлопець зі столиці звернув на неї увагу, каже компліменти, закохався, за півроку після знайомства зробив пропозицію! У доньки голова й закружляла. Вона сказала “так”.
Мені зять тоді теж, у принципі, подобався. Він був із досить забезпеченої родини, ми їздили до них у гості, а вони до нас, і я мала можливість у цьому переконатися. Я сама заробляю дуже добре і не хотіла, щоб зять був доньці нерівня.
Із цим все було гаразд. Він кохав її, вона кохала його. Я була рада, що дочка знайшла своє щастя.
Жити вони вирішили у столиці. Там родичі зятя виділили їм квартиру. Незабаром з’явився мій улюблений онук. І тоді я зрозуміла, що щось іде не так.
Зять не хотів працювати. Недурний, здоровий і сильний хлопець ніяк не міг знайти роботу собі душі. Ходив на співбесіди, стояв на біржі праці, періодично влаштовувався працювати в непогані місця, але довго ніде не затримувався.
Як людина, вона дуже амбітна. Мріяв одразу стати начальником скрізь, куди попадав. А спочатку треба прижитися, попрацювати, сподобатися керівництву.
Його батьки мали свій бізнес. Там уже працював його старший брат. Але з братом і батьками у зятя, як виявилося, стосунки не такі добрі. Вони часто сварилися.
Мій зять вважав, що чоловікові соромно працювати на фірмі батьків. Найкраще добитися в житті самому.
У нашому місті я вже сто разів влаштувала б його на хорошу роботу. Але у столиці зв’язків у мене немає.
Тим часом після появи дитини у доньки із зятем почався складний період. Їм постійно не вистачало грошей. Донька сиділа з дитиною, були потрібні речі та іграшки дитині, гроші на лікарів.
Сама донька хотіла купувати собі новий модний одяг, щоб подобатися чоловікові. Я намагалася їм допомагати, бо маю таку нагоду.
Але мене стало напружувати, що сім’я зятя їм нічим практично не допомагає, а сам він не розуміє, що йому треба тепер утримувати дружину і дитину. Не шукає посилено собі роботу.
Так тривало кілька років. Коли їм було вже зовсім тяжко, дочка зверталася до мене за грошима, і я давала. Зять дратував мене дедалі більше.
Донька прагнула йому догодити у всьому. Боялася, що він занудьгує з нею, ослькі вона сидить у декреті і нікуди не виходить.
Вони стали часто їздити на відпочинок у нас у країні, місця вибирали недешеві, за все я платила. Щоразу не хотіла, але потім поступалася.
Мені шкода було доньку та онука, хотіла, щоб вони відпочили. Потім зять захотів змінити свою машину на більшу, щоб їздити всією сім’єю. Довелося й тут їм допомогти грошима.
Згодом родичі зятя захотіли забрати в них ту квартиру, де вони жили. Якийсь там їхній дядечко заявив на неї свої права. І тепер доньці із зятем не було де жити.
Дочка почала просити у мене грошей на квартиру. Їй хотілося мати квартиру у новому житловому комплексі, де є охорона, і можна спокійно випускати онука одного на прогулянку. На той момент вона вже чекала другу дитину.
Я вперше висловила доньці, що вони із зятем надто часто беруть у мене гроші. Що це дорого навіть мені — купувати їм квартиру.
І що вона має якось вплинути на зятя, щоб той нарешті знайшов собі постійну роботу. Хоч би навіть на фірмі у батьків.
Донька засмутилася, просила у мене вибачення, що постійно змушена брати гроші. Сказала, що поговорить із чоловіком.
У результаті їй вдалося зі скандалом змусити його піти працювати на фірму до його батьків. Там він і працює вже кілька років звичайним працівником.
Бізнес батьків приносить, як виявилося, не надто великий прибуток. Тому й синам вони багато платити не можуть. Донька із зятем взяли квартиру в кредит.
Але виплачувати його на одну зарплату зятя вони, звісно, не можуть. І донька практично щомісяця звертається до мене за допомогою.
Мені її шкода, шкода онуків, не хочу, щоб вони заощаджували на всьому, голодували. І я, по суті, плачу кредит за них із зятем.
Гроші в мене поки що є. Але що буде, коли я припиню працювати і остаточно вийду на пенсію? Нині я і працюю, і отримую пенсію.
Бачу, що зять мій — людина приємна, але несерйозна. Він не буде доньці надійною опорою. Їй із двома дітьми вже нікуди від нього не подітися.
Жалкую, що одразу не зрозуміла, який він, і не відрадила доньці за нього виходити. Їй так подобається бути в декреті, займатися домом та дітьми.
Вона не любить своєї роботи. Що з нею буде далі? І що буде зі мною, якщо мені на старість знадобиться допомога? Як змусити зятя взятися за розум і почати заробляти більше?
