Мій колишній другий чоловік прийшов до мене жити зненацька, за плечима залишилися дружина з 13-річною дитиною. Цю дитину він намагався брати до нас, ми його сина возили на мою дачу. І завжди в нього було таке сумне обличчя, ніби я винна в розлученні його батьків. Тобто радощів від таких зустрічей було мало.
Хлопчик мав складні стосунки з матір’ю. Потім він остаточно з нею посварився, і чоловік вирішив забрати його до нас у хату. Хлопчик просто знущався з мене. Не виконував жодного мого прохання.
Я працювала, у нас був спільний маленький син, а цей хлопчик вимагав якихось складних страв, які йому там готувала бабуся, і казав батькові, що моя їжа для нього не смачна. Він просто відсував мене від батька всіма силами, у результаті ми розійшлися.
Але йому мої сльози відливаються. Зараз цей гаденець (іншого слова не підберу) знаходиться в міжнародному розшуку і веде якісь блоги за кордоном, де поширюється зоборонена інформація.
— Мамо, Богдан з нами їхати не хоче. На кухні пахло печеною картопелько з свіжим…
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…