Моя добра знайома, Ангеліна, людина світла і працьовита, називає “виттям на болотах” хвилю незадоволення та претензій з боку колишнього чоловіка та його рідних. А все тому, що вона зважилася поїхати до моря з новим другом.
— Ти хіба комусь щось винна пояснювати? — дивується її подруга. — Твій колишній, до речі, теж зі своєю новою дружиною недавно на море їздив. Я ж бачила їхні романтичні світлини з пляжу. А тобі що, не можна?
— Виходить, мені не можна, — з гіркотою усміхається Ангеліна. — Щоправда, нашим спільним знайомим це подається під таким соусом: мовляв, він мені аліменти на доньку платить, а я на них по морях роз’їжджаю, о жах!
Без дитини! Як я могла, і таке інше. І йому навіть думка не ворухнеться, як я можу роз’їжджати по морях на ті величезні п’ять тисяч на місяць, які він платить?
При тому, що я утримую доньку, сплачую іпотеку, щоб мати власне житло. Але ж ні! Мати-єхидна поїхала сама, на доньчині гроші, покинувши дитину на бабусю.
— А чому ж він її не взяв із собою у відпустку? З новою жінкою їздив, ось і спробував би. Гадаю, ти б йому п’ять тисяч аліментів пробачила за це, — зауважує подруга.
— Ні, я б доньку з ним не відпустила, — хитає головою Ангеліна. — І не тому, що мені не хочеться, аби вона спілкувалася з новою дружиною батька. Справа не в цьому, рано чи пізно їм все одно треба буде якось контактувати, якщо тільки колишній про неї не забуде остаточно.
Просто минулого року я Валерію з собою взяла і зрозуміла, що вона ще маленька для цього. Їй не на користь. Два тижні там були, одні муки, а не відпочинок.
Про себе вже й не кажу. Моїй дитині зле було. Якби на кілька місяців поїхати — інша справа. А на кілька місяців у мене реально грошей немає.
Підросте, поїдемо, спробуємо ще раз, а поки — на дачі у бабусі саме те, що треба. А я… я вважаю, що теж заслужила відпочинок.
Ангеліні лише тридцять два роки, у неї п’ятирічна донька Валерія, двокімнатна квартира в іпотеці, взята на залишки від поділу спільного майна з чоловіком.
Вона має півтори роботи, отримує аліменти, і на додачу — купу претензій від колишніх родичів.
Саме Ангеліна була ініціатором розлучення. І не на порожньому місці — стомилася від того, що після появи донечки чоловік то з друзями до півночі, то взагалі вранці додому з’являється з жалюгідним виправданням:
“Був у Павла, заснув, прокинувся о четвертій ранку, не будити ж тебе, дочекався восьмої”.
Вже після розлучення жінка дізналася про численні романи чоловіка на стороні. Звісно, не з Павлом.
Валерії тоді було два роки. Квартиру, однокімнатну, яку купили без іпотеки за допомогою батьків, продали.
Через рік, коли Ангеліна вийшла на основну роботу, взяла в іпотеку двокімнатну, встигла ще на вигідних умовах.
Тепер працює, підробляє з дому через інтернет після основної роботи і у вихідні, ростить доньку.
Колишній чоловік рік тому одружився знову. Кажуть, що й від нової дружини він погулює — така вже натура. З Валерією колишній бачиться періодично, може її із садочка забрати раз на три місяці. З ночівлею забирав один раз, і то — колишня свекруха забирала.
Словом, колишні родичі особливого завзяття у спілкуванні з дитиною не виявляють. Не забувають, щоправда, і те добре.
— От якби вони ще за моїм життям не стежили — ціни б їм не було, — усміхається Ангеліна. — Але в нас невеличке місто, багато спільних знайомих, тож — не сховатися.
Минулого року Ангеліна вирішила поїхати з донькою на море. Порахувала, вирішила, що більше двох тижнів не витримає по грошах.
Колишній чоловік, який якраз гуляв своє друге весілля, відмовився додатково допомогти, сказав, що грошей немає. Мовляв, Ангеліна мала накопичувати з його аліментів доньці на море.
— Ага, можна подумати, Валерія б сама поїхала, якби я навіть усі ці аліменти на відпочинок відкладала, — злиться Ангеліна.
Валерія — звичайна дитина, жодних особливих проблем зі здоров’ям у дівчинки немає.
До садочка вона ходить досить успішно, ну так, хворіє кілька разів на рік, але такого жаху, як у деяких мам, у них немає. Однак уже в поїзді дитина почала почуватися не дуже добре, а сходити на море їм вдалося лише кілька разів.
— І температура, і вірус якийсь підхопила донька, і довелося ,,розповідь спеціально для сайту рідне слово,, навіть до швидкої там звертатися, — згадує Ангеліна. — Так, місцева лікарка підтвердила — у нас така акліматизація, порадила сидіти вдома ще кілька років. Не всім море на користь іде.
Ангеліна встигла зробити кілька чудових фото доньки на морі, але сама поїздка їй не запам’яталася нічим добрим.
Муки — та й годі.
Від колишньої свекрухи, яка попросила надіслати їй фото онуки, Ангеліна не приховувала того, як вони “відпочили”. Та нічого не сказала, а батько Валерії і не питав — у нього був медовий місяць.
Взимку Ангеліна познайомилася з чоловіком, стосунки розвиваються, разом вони не живуть, але іноді Євген залишається в неї на вихідні, якщо Валерія у бабусі. З донькою вони втрьох кілька разів вибиралися погуляти, двічі їздили до батьків Валерії на дачу.
Ще навесні Євген запропонував поїхати на море. За його кошт. Чоловік живе в сусідньому містечку, у нього свій невеликий бізнес, розлучений, дружина і син далеко.
Ангеліна й подумала: а чому б не поїхати? Минулого року ж вона так і не відпочила. Щоправда, Валерію вона спочатку брати з собою і не планувала.
— Правильно, годі онучці минулорічних пригод, — підтримала Ангеліну мати. — Ми краще на дачу з нею поїдемо. Там і відпочинок буде.
Ангеліна зі спокійною душею поїхала на три тижні, чудово відпочила. Євген пропонує жити разом, щоправда, треба тоді терміново вчитися на права: жити в чоловіка, а робота у неї — в рідному містечку.
Громадський транспорт і двадцять п’ять кілометрів відстані — те ще задоволення, а роботу не хотілося б змінювати.
Але коли жінка повернулася з відпочинку, їй у соціальних мережах та по телефону посипалися претензії та звинувачення в тому, що вона — кепська мати, сама на морі була, а доньку “до баби в село сплавила”.
— Мати року, тобі, значить, треба на море, а Валерії ні? — висловилася бабуся Валерії по батькові. — Чоловік на обрії з’явився і про доньку забула? А мій же син тобі аліменти платить.
Приблизно в тому ж ключі в очі та за спиною говорять й інші, “з колишніх”.
Ангеліна свекрусі відповіла, що її син забув про доньку набагато раніше, ніж у нього нова дружина з’явилася. І чомусь минулого року доньку на море не взяв і додатково оплачувати відпочинок дитині відмовився.
Навіть хтось “зі своїх” і то не зрозумів, тітка двоюрідна, яка працює з Ангеліною, сказала, що вона б так нізащо не зробила: “Люди завжди намагаються малюків потішити, в морі покупати, а ти…” Словом, єхидна.
— Найбільше злить навіть не те, що ніхто не бажає вникати в конкретно мою ситуацію, — каже молода жінка. — А те, що чоловік особисте життя влаштовує, наплювавши на дитину — молодець, а я — кепська мати, що думає тільки про себе і нового… кавалера.
Що скажете, дорогі читачі?
Зустрічали таке діаметрально протилежне ставлення до материнського і батьківського обов’язку?
Чи бувало так, що й вам дорікали за те, що ви наважилися подбати про себе, свої потреби, а не тільки про дитину?
Як ви до цього ставитеся, і як реагуєте на подібні закиди?
Дуже чекаю на ваші роздуми та поради. Це для мене зараз, як ковток свіжого повітря!
