Весь час переживаю, що 15-річна дочка не зможе перейти дорогу біля школи.
Моїй дочці 15 років, і я її нікуди не відпускаю, хоч вона й сама не прагне десь погуляти. Я дуже хвилююся за неї. Рік тому проводжала мало не до школи: проводжу до головної дороги та дивлюся, як вона переходить. І після школи так само встану біля дороги й чекаю.
Мені здавалося, що вона не вміє переходити дорогу, хоч я бачу, як першокласники самі ходять до школи та сміливо переходять дорогу. Мені було прикро та незрозуміло, чому я так не відпускаю.
Цього року дочка пішла до 9 класу. Я проводжу її до дороги, а зі школи вона йде сама — але я дзвоню і питаю, чи вона перейшла дорогу.
Розумію, що це не норма, але не зрозумію, що зі мною. Чому всіх дітей батьки відпускають, а я не можу відпустити? У дитинстві мене мама теж водила до школи до 8 класу і всі сміялися. Поясніть, що це за страх і як його позбутися?
Наталія, 36 років
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала горнятко обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай саме…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…