2 роки разом із дівчиною. Зʼявилася дитина. “Зняла” мене в клубі, повезла до себе, так і познайомилися. Від близькості почала відмовлятися місяці за 3 до того як дізналась, що в положенні, з різних приводів, видно було, що не хоче.
Всі 9 місяців говорила, що не можна. Після перших двох місяців так само. Нині час минув. Вже можна, а відмови так і не припинилися. То зуб болить, то не виспалася, то ще щось. За рік в мене не було з нею взагалі.
Не зраджував, і чекав, дитина все-таки.
Зараз терпіти сили вже немає, почав говорити про те, що з’являються думки про зраду. У відповідь “роби, що хочеш, якщо тобі це важливіше, втратиш сім’ю” А як бути, якщо вона не задовольняє моїх чоловічих потреб, а хочеться.
При будь-якій згадці про інтим ховається, готова не бачитися зі мною кілька днів тільки б не ліз до неї з цим. Це в нас буває тільки за якісь подарунки дорогі і коли випрошую тижнями.
Звинувачує в тому, що я занадто довго, довше 3-х хвилин типу погано. І у нас тільки одна всим відома поза, все інше – збочення.
До цього 2 роки був з дівчиною, завжди мене хотіла і колодою не була. Сам виглядаю добре, все гаразд, фігура ідеальна, у цьому плані все роблю добре, багато займаюся спортом. Іншим дівчатам я дуже подобаюсь.
Але вона каже, що любить мене. Чи можна любити людину і не хотіти, тим більше коли ви так не довго разом і пристрасть ще не згасла. Поцілунки, обійми все гаразд, начебто не противний їй.
Моя дружина зовсім не монахиня, буває задовільняє себе сама, в її речах всякі бачив різні штуки, нашийники та інше. Зраджувала всім колишнім. Але мені каже, що їй достатньо 2 рази на рік… Що робити у таких випадках?
Не хочу втрачати сімʼю, але й терпіти це все вже просто немає сил.
