Я дуже заздрісна людина. Я абсолютно не вмію радіти за інших.
Якщо хтось купив машину, шубу або новий телефон, всередині все перевертається. В обличчя я посміхаюся людині, а всередині «точать думки»: «Ось пощастило тобі і явно не заслужено».
Коріння моєї проблеми полягає в тому, що я перейняла мамине ставлення в цьому питанні до чужих успіхів. Наприклад, якось у студентські часи, живучи з батьками, я працювала на важкій роботі і змогла накопичити на недешевий телефон.
Моя мама побачивши, покликала сестру і сказала: “Дивися, який у цієї крутий телефон”.
Так було завжди і так майже в усьому, але вона це заперечує, каже, що вона зовсім не заздрісна. Я живу не бідно, але й не дуже багато, здається, що за бажання я всього зможу досягти.
Але як побороти внутрішнього «демона», я не знаю поки. Кожну людину я просто проклинаю, а іноді бажаю зла.
Якщо хтось купив річ про яку я мріяла, раніше за мене, то я починаю дуже злитися. Потім тиждень немає настрою, всі думки тільки про те, що ця річ повинна належати мені, а та людина її зовсім не заслуговує.
— А що я такого зробив? — Ти ще питаєш? Ти при своєму глузді? —…
— У нього одна відповідь: йому було треба, — ображена Людмила. — А те, що…
— Катрусю, — промовив він проникливим голосом, заглядаючи мені у вічі, — вибач, не міг…
— Я просто не зможу там жити, от і все. І нерви мені ані зараз,…
— А ми б допомагали, якби зять до нас інакше ставився, — каже подрузі Ірина…
В Алли скоро день народження. Вона сиділа, втупившись у вікно, й байдуже розглядала перехожих, що…