Моєму батькові скоро шістдесят сім. Він гарно зберігся і ніхто не дасть йому навіть шістдесяти. Він слідкує за своїм здоров’ям та зовнішнім виглядом, бадьорий і сповнений енергії.
Також не забуває про саморозвиток, любить читати книги, спілкується з різними людьми та подорожує. Мешкає у трикімнатній квартирі в елітному районі та має збереження на банківському рахунку. Може дозволити собі жити у власне задоволення.
Він з тих людей, які здатні цінувати кожен прожитий день та ділитись позитивом з іншими. Мені до вподоби його спосіб життя.
Якось ми зустрілись за чашечкою кави й батько зізнався, що планує одружитись з жінкою, з якою у нього зараз стосунки. Мене здивував такий порив, навіть не знала, що йому на це сказати.
Я поважаю його право на особисте щастя, але одружуватись у його віці якось дивно. Може, це мої стереотипи, але його плани я не підтримую. Хай живуть разом, але узаконювати стосунки для чого?
Моєї мами не стало, коли мені було п’ятнадцять. Я думала, що батько ніколи не знайде їй заміну, адже у них було справжнє кохання. Він й справді довго був самотнім, але нарешті зустрів ту, з якою почувається щасливим.
Я не маю нічого проти їх відносин, просто не хочу, щоб батько одружувався вдруге, ще й у такому віці.
Віка молодша за нього на чотирнадцять років. Вона вже була заміжня і має двох дітей. Син з донькою та зятем мешкають з нею у двокімнатній квартирі.
Я підозрюю, що її почуття до мого батька не щирі, скоріше за все вона просто хоче розв’язати свої житлові проблеми. А батько закохався по-справжньому і це не дозволяє йому поглянути на ситуацію світлим розумом. Я не стала мовчати й сказала, що про це думаю, але тато вважає, що я просто ревную.
Шкода, якщо мої здогади підтвердяться. Я не хочу, щоб мого батька використовували заради власної вигоди, він на це не заслужив. Але, як відкрити йому очі на майбутню дружину?
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…