Я дзвоню сестрам, а вони на мене дратуються. Як мені себе зупиняти?
Я постійно нав’язуюсь до своїх сестер, без кінця дзвоню їм. А вони, люди загалом непогані, спочатку радісно, чемно і привітно зі мною спілкуються, але самі мені не дзвонять.
Вони взагалі дзвонять мені вкрай рідко, привітати з днем народження і коли насправді щось потрібно, повідомити про те, що сталося з родичами та інше.
Далі вони починають хамити мені, бо я їм, мабуть, набридаю своїми розмовами, навіть кричати.
Після цього я не дзвоню їм якийсь час, терплю, а через деякий час образа минає, і я знову починаю все це знову. Допоможіть, будь ласка, не дзвонити їм без кінця.
Дана, 48 років
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…