— А ми б допомагали, якби зять до нас інакше ставився, — каже подрузі Ірина Павлівна. — Можливість є. І так, якщо донька залишиться сама, без чоловіка, то ми її не покинемо.
Ірина Павлівна з чоловіком виростили та виховали єдину доньку — Поліну. Одружилися зовсім юними, разом ставали на ноги, починаючи з орендованої кімнати в комуналці.
Обоє приїжджі, у Києві їх, звісно, ніхто не чекав. Сім’ї в обох простих і нічим їх підтримати не могли, а тут ще й 90-ті на дворі.
Зараз Поліні 29 років, три роки тому вона вийшла заміж за Максима, зʼявилася дитинка, донька. І останнім часом батьки з молодою сім’єю просто не спілкуються.
Усе звелося до привітань із деякими датами, а ще Поліна іноді кидає мамі на телефон світлини маленької онучки.
— Я дівчинці подарунки дарую, — продовжує Ірина Павлівна. — Гарні, дорогі подарунки. Станься щось, ми з чоловіком готові оплатити й лікування. Не дай Боже, звісно, але дитина не винна в тому, що зʼявилася на білий світ від такого батька.
Причина охолодження між батьками та молодою сім’єю — зять.
Максим і одразу не дуже сподобався майбутнім тестеві й тещі, а потім і зовсім нарвався на відкритий конфлікт.
Посварилися сильно.
Ірина Павлівна з чоловіком вважають, що винен зять, у молодих — своя думка. Факт залишився фактом: тесть і теща всю допомогу сім’ї доньки швиденько згорнули.
— Але ж у сім’ї не один лише зять, — вважають знайомі родини, звісно, обговорюють ситуацію вони без присутності Ірини Павлівни.
– Йдеться ж про доньку, про онучку. Адже не бідують батьки абсолютно. І який сенс від їхніх дорогих подарунків, якщо в сім’ї грошей немає? Недоречно вони виглядають в орендованій халупі, чесно кажучи.
— Ага. Я вчора гортала соцмережі: дівчинка на крутій машинці сфотографована, а на тлі — обдертий лінолеум. Ремонт? А який сенс у чужій квартирі його робити? Щоб через місяць переїхати? Ні, ти на зятя злися скільки завгодно, але доньці допоможи. І онучці. Адже є ж можливість…
В Ірини Павлівни з чоловіком дійсно є можливість: вони живуть на широку ногу й зовсім не бідують.
Успіху досяг чоловік, але й дружина вважає, що половиною кар’єрних звершень чоловік завдячує їй, він і не сперечається.
— Я на своїй кар’єрі колись поставила хрест, щоб чоловікові забезпечити тил, щоб він не хвилювався за доньку, — пояснює Ірина Павлівна. — І потім багато років у нього безкоштовним домашнім секретарем працювала, на додаток до основної роботи.
Ірина Павлівна, коли в чоловіка почало виходити в просуванні по службовій драбині, пішла зі свого старого місця, влаштувалася працювати поруч із домом на невелику зарплату.
Донька тоді ходила в садок, були неминучі лікарняні, а ще хотілося зустріти чоловіка з роботи смачною вечерею, встигнути приготувати йому сорочку й костюм на завтра.
Чоловік побуту й не торкався.
А ще жінка збирала чоловіка в нескінченні відрядження, замовляла квитки, готель, усю логістику.
І потім теж, коли вже з’явився в чоловіка помічник, контролювала цього помічника, навчала доньку, влаштовувала переїзди на нові квартири (коли з’явилася така можливість), займалася ремонтами, покупками, будівництвом будинку.
— Чоловік — голова будівельної корпорації, — жартує жінка. — Але я в будівництві заміських будинків тямлю більше, він і сам це визнає. Кожна цеглинка в нашому домі через мої руки пройшла, кожен цвях.
Останні роки Ірина Павлівна й зовсім працювала на пів ставки: аби лише стаж для пенсії йшов.
Нещодавно вийшла на заслужений відпочинок, але справ, як і раніше, повно: будинок, міські квартири, машини й страховки на них, помічники по господарству й багато всього ще.
Чоловік зусилля й підтримку дружини цінує. У них міцні стосунки, нічим не затьмарені.
І звичайно, в останні років п’ятнадцять подружжя живе на широку ногу: кілька машин, кілька квартир, є нежитлові приміщення, що здаються в оренду.
Записано, до речі, майже все нажите на дружину, щоб вона почувалася впевнено.
Ірина Павлівна чудово одягається, з чоловіком разом кілька разів на рік вони літають відпочивати. Здається, вже все об’їхали, що було цікаво й престижно.
Доньку навчали на бюджеті одного вишу, а паралельно вона здобувала платну освіту в іншому навчальному закладі.
Якби зараз чоловік навіть і втратив свою посаду, то вони б анітрохи не збідніли, хіба що стали б набагато вільнішими в пересуваннях: є на що жити, і голодна старість не загрожує. Вкладали грамотно свого часу.
Одна з квартир, трикімнатна, призначалася й доньці, коли вона вийде заміж. Але…
— Ти добре подумала, Поліно? — Ірина Павлівна насупила брови, коли майбутній зять поїхав з їхнього заміського будинку після знайомства. — Знаєш, мені здалося, що він якийсь хамський чи що.
Ні, я не ханжа, я ще пам’ятаю, як жити на крихітну зарплату, тому що треба за оренду заплатити, як допомоги чекати не доводиться. Але… він ким працює? Продавцем побутової техніки? Поліно, а вища освіта в нього є взагалі?
Вищої освіти в Максима немає.
Три курси, а потім навчатися він кинув. Зарплата, як виявилося, в нього невелика зовсім, але Поліна сказала, що все нормально, він обов’язково влаштується. Хамський?
Батькам просто так здалося, він нормальний, добрий і душевний. Так, батько в нього сидів, але мама нормальна, працює, заміжня ще раз.
Ближче до весілля відбулася й ще одна розмова, що перевернула все. Чоловік Ірини Павлівни тоді долучився до обговорення майбутнього життя молодої сім’ї, мовляв, давай, зятю, доучуйся.
Є можливості, хоча б на заочному відділенні, хоча б платно — осилимо, але диплом потрібен, а з роботою допоможу, а то що це за робота в тебе, мабуть, відсоток від продажів? Ні, це несерйозно.
Треба ґрунтовно в житті влаштовуватися.
І тут Максим несподівано і різко занервував.
Висловив, що йому не сподобався менторський тон, з яким із ним розмовляє батько Поліни. І взагалі, не треба його вчити й виховувати, він сам знає, як йому жити.
— Можна подумати, що в тебе (до тестя майбутнього він звернувся на «ти») одразу все було! Ха! Знаємо ми, як ви дорогу собі в 90-ті пробивали. Ага. Освітою. І взагалі, а давайте я буду сам вирішувати, де мені працювати й на що жити, гаразд? Я дорослий мужик, між іншим!
— Ааа, — протягнув батько Поліни. — Дорослий? Чудово. Значить, відповідальність за дружину взяти готовий? Вибач, а в чому ця відповідальність полягає, ти хоча б уявляєш? Куди дружину жити приведеш? Чим годувати її будеш?
Максим нагрубив, Поліна за нареченого образилася.
— Тату, а давай ти справді не будеш принижувати мого майбутнього чоловіка!
Почався скандал.
Ах, майбутній чоловік? Принижують його, бідолаху? Чудово. Тоді жити в трикімнатній тестя — теж приниження, так? І на машинці тестя кататися?
І сподіватися, що доньці батьки допоможуть? Розмовляю з ним не так? Тоном начальника? Знаєш, доню, а чи не пішов би він узагалі? Ти вибирай: із Максимом ти чи з ким?
Він батька образив, засумнівався в його чесному трудовій дорозі, та хто він такий?
На весілля Ірину Павлівну з чоловіком уже не покликали, оскільки було сказано, що квартиру для Поліни батьки не нададуть.
Логічно ж: якщо зять усе сам, а донька на його боці, то нехай і питання з житлом вирішують самі.
Через якийсь час донька постаралася залагодити конфлікт, про те що чекає малятко повідомила, але батьки залишилися тверді: або донька на боці батьків, або — на боці свого чоловіка.
Онучці надарували подарунків, зібрали перед появою її на світ непоганий посаг, але грошей принципово не дають і з житлом не допомагають.
— Як так можна? — дивуються деякі зі знайомих Поліни або її батьків. — Бабуся з дідом на відпочинку в найкращому готелі, а донька з дитиною в орендованій однокімнатній, де обдерті стіни.
Як розуміє Ірина Павлівна, зять, як і раніше, працює там само, а Поліна на поклін до батьків іти не має наміру: лише натяки й спроби зняти своє житло так, щоб воно виглядало ще більш убогим.
***
Ця історія — наочний приклад того, як гордість і принциповість можуть переважити батьківську любов. Батьки Поліни мають право не любити зятя, який образив їхнього чоловіка, але чи справедлива їхня «санкція» щодо власної доньки та онучки?
Інколи, щоб дати урок одній людині, ми караємо зовсім невинних. Зрештою, чи не є фінансова допомога для молодої сім’ї вищою цінністю, ніж образа, нанесена амбітному тестеві?
А ви як вважаєте, чи правильно вчинили батьки, відрізавши доньку від допомоги через хамство зятя?
