Ми з хлопцем шість років разом. Відносини у нас хороші, пів року тому ми переїхали від батьків у квартиру батька. Ми робили там ремонт, нам допомагали його батьки, я теж багато робила і купувала разом із хлопцем.
Батьки говорили, що роблять все для нас, щоб у нас була сім’я надалі та було де жити у комфортних умовах.
Жили ми удвох добре, будували плани. Але через кілька тижнів трапилася неприємна історія з сусідкою. Вона хотіла кинути каменем у котів, які мешкають на вулиці. Я зробила їй зауваження і сказала, що поскаржуся на неї в поліцію через її поведінку.
Вона на це не відреагувала і почала ображати мого хлопця. Він накричав на неї у відповідь і сказав, що вона нездорова.
Сусідка зателефонувала мамі хлопця (вона її знала) і погрожувала, що напише на мого хлопця заяву в поліцію за те, що він з нею погано поводився. Через кілька днів мама йому зателефонувала з криком, щоб ми викидалися з квартири, що ми не вміємо жити нормально і не можемо ужитися з сусідами.
Потім з’ясувалося, що сусідка звернулася до поліції, і оскільки батько господар квартири, то вони зателефонували йому і почали дізнаватися, хто там живе і що відбувається з сусідами.
Батько був дуже злий, голосно кричав, що ми його зганьбили, що ми тут жити більше не будемо, «живіть як хочете, винаймайте квартиру».
Тепер хлопець уже три дні мешкає з батьками, а я зі своєю мамою. Він каже, що треба чекати, можливо, вони охолонуть і впустять нас назад. Квартиру він знімати не хоче, каже, дорого. Сказав, що далі буде видно.
Мені хотілося, щоб він вчинив інакше, зняв хоча б на якийсь час квартиру і був поруч. На це він відповідає, що це погіршить ситуацію з батьками, ніби він наплював на них, і конфлікт не вирішиться. Батьки звинувачують нас у тому, що їм довелося терпіти такий сором через дзвінок з поліції.
У мене з ними були дуже добрі стосунки, мати мріяла, щоб у неї з’явилися онуки. Зрештою вони навіть зі мною не розмовляють і не пояснюють чому. Не знаю, що мені робити, як усе це зрозуміти та переварити.
Олена, 25 років
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…